Sous les cerisiers dansent les cœurs amoureux
Au moment où fanent les cerisiers Nos amours se sont achevés Les pétales roses ont emmenés au loin Le souvenir de ton doux parfum De ces cerisiers nous avons marqué le tronc Avec mille promesses signées de nos noms Les tendres instants d'un amour naissant Les instants volés entre deux amants Me retrouveras-tu sous ce cerisier Lorsqu'éclorera de nouveau sa beauté ? Me retrouveras-tu encore éprise De cet amour arrivé par surprise ? Au cycle des cerisiers notre destin est lié Le temps d'une saison pour nous aimer Sous l'ombre de ces branches fleuries Le temps d'une danse nos cœurs sont réunis Je n'oublierai jamais ton visage pâle Me souriant à travers les pétales J'ai gravé dans ma mémoire l'éclat de tes yeux De peur que cet au revoir devienne un adieu
2020-10-11 18:38:47
16
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
ivreduciel
Wow... C'est vraiment magnifique <3
Відповісти
2020-10-12 15:42:14
2
EightNoAme
@ivreduciel Merci beaucoup ! <3
Відповісти
2020-10-12 15:52:56
Подобається
EightNoAme
Je suis bien d'accord 😊❤
Відповісти
2020-10-29 22:15:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3637
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567