Спадкоємець
(18+)
Не перша Й не остання В твоїх руках я наречена. Але вже краще так, Чим безвісти Бродити світом незбагненним... І всупереч всій логіці Знову до тебе повернуся. І від любові й ніжності Тієї ж миті Захлинуться... Все це - як садомазо... Але ти дуже чемний - І в цьому дивна справа... Ти демон... або чорт. Твоя ж я наречена У одязі кривавім... Світ весь руйнується, а я Дивлюсь знову закохано - твоя я Елла... Коли молитись небесам І треба каятися, Я помочі шукаю У демона із Пекла. І ось чомусь здається - він Врятує мене від усіх... Коли всі Янголи шепочуть: Прийми свою ти смерть, свій гріх... (12,04,2020р. 2025р. Не первая И не последняя В твоих руках невеста. Но лучше так, Чем без вести Бродить по миру, Искать место. И вопреки всей логики Опять к тебе вернуться. И от любви и нежности Тот час же Захлебнутся... Все это - Садомазо... Я отдаю отчёт. но именно так надо. Ты - демон, или чёрт. А я - твоя невеста В одеждах обагренных. Мир рушится А я Смотрю опять влюбленно. Когда молиться небесам И каяться так надо. Бросаю все и помощи ищу У демона из Ада. И почему то кажется что он Спасёт меня В то время. Когда все ангелы прошепчут: Прими погибель , своё бремя...)
2025-11-08 07:49:48
0
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6156
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2164