Вірші
Банші та Амазонки ( Частина п'ята)
Дріада й Королева (частина шоста)
Повернення (частина сьома).
Битва з почуттями (частина восьма, заключна)
… В печері наш сховався Воїн.
Побачить Банші побоявся .
І так сидить там й досі
Хоч чудово знає:
Його Дріада іще Любить!!
І Шукає! І Ридає!
І так у пошуках сумних
Дріада йде в чужу країну.
Багато інших Воїнів
Кинжали їй кидають в спину...
Хтось пригорне - і з жахом відпускає.
Бо бачить Пекло, що всередині палає!!!
І ось добренький й нерозумний Гномик
Притяг її до Амазонок.
А в них порядок дуже строгий:
Зніми лахміття, вимий ноги...
Розписане все по годинам.
По іншому не можна - бо загинеш!
На другий місяць видали печатки,
Що зло всередині сковали.
І бідне серце у Дріади
Щитом залізним обростало.
А Гномик трохи веселився
Водив своїх дівчат у ванни,
І рясно золотом ділився.
Всіх часто звав у ресторани.
Дріада ж у куточку завджи була
І не просила нічого багато.
Для неї щастям і коштовним
Була лиш кава та її дівчата ...
***
Так жила, тихо розквітала,
І тренувалась волею сталевой.
Аж тут Дріада зустрічає
Хоробрих амазонок Королеву...
Вона не кидалась на гроші
Йшла по життю не випадково.
І Гномика із братом саркастично
Постійно називала "біба й боба".
Носила обладунок, наче плаття
На балу пишнім королівським.
Як треба - то розводила багаття
Й палила тихо відьом грішних.
В Дріади - очі вже на три копійки.
Її матуся не могла так вчити...
І вирішила - попрошуся
До Королеви (щоб служити).
Важке, виснажливе навчання...
Тримати меч і магію - так ново.
Але через чотири роки
Наставниця сказала : " Ти готова!!!"
***
І ось, проливши стільки гірких сліз
Дріада повертається у рідний Ліс...
А там - неначе буревій пройшовся.
Поламані дерева, блискавки і грім.
Розкидане каміння, дивнії портали...
Хто зруйнував так рідний дім?!!
Ії прийомная матуся
У тугу й жаль впадала так,
Що викривила час і простір.
Тому тут був такий бардак...
І через магії портали
Прийшли прибульці з світу Марвел.
Щоб притушить таку істерику
Прибули Доктор Стрендж і Капітан Америка!!!
В Дріади очі, як два блюдця
Не рідний дім - а якийсь денж...
Ще й серденько раптово йокнуло,
Коли з'явився Доктор Стрендж.
Розумний і харизматичний,
Красивий, наче грецьке божество.
Турботливий, а іноді - цинічний.
Й броня із серця спала, в грудях запекло...
Не думала Дріада, що колись
Кохання знову відчуватиме.
Але воно прийшло (от зашибісь!!!).
Метеликами срібними, під латами...
***
І щоб не впасти знову на коліна
Перед люлиною коханою
Дріада заховалася у гроті
І... раптом стала більш бажаною...
Божественою силою й мечем
Тихенько наводила лад у лісі
Він ж став її опорою, плечем
Кохання приховавши за кулісами.
І раптом сталися дива -
У кожного на грудях квітка проросла!!!
Він - загорнувся в мантію щільніше
І квітку намагався зберегти.
Вона - взяла ніж найгостріший
Й обрізала чарівнії квіти.
Стікаючи кривавими ріками
Щільніше затягнула обладунок.
Схопила меч - і далі працювати...
Відкинула так долі подарунок!!!
Він квітку свою довго зберігав
А потім загорнув у товсту книгу.
Ніхто не знає - що він відчував.
Бо серце огорнула крига...
***
Але роботи ще багато в лісі - то вони ще разом. Лікують і відновлюють природу за чужим указом...
0
0
139
Монастир Душі
А не буває так, що успішний
Честь свою не заплямує... Грішний...
Хочеш багатство душі - то йди пішки,
Залишивши шрами на серці...
Не бачу сенсу жити у болі вибору
Коли від зла встає волосся дибором...
А втім... не важливо коли малу
Крупицю торгують самому дияволу.
І будуть золоті палати... І труби...
Але немає в них веселощів і все буде грубо.
Помре чистота тиші -
Впаде Монастир Душі...
(10.02.2019р. Переклад 2025 р.
Бережіть своє Серце і Душу!)
0
0
134
Реальність
Допомагає той, хто поруч...
Без солоденьких і нудних промов.
Істерику зупинить мовчки.
Він тільки Свій – зробив й пішов.
Не буде у дурний туман
Опівночі кудись гуляти.
Не піде на самообман.
Й колишню за руку хапати.
Адже допомагає той, хто поруч.
І не важливий вік й менталітет.
І нити, скиглити тепер уже не треба.
Відкинула перо, і на руці - кастет ...
І він допомагає -
він тут, поряд!
І Він - життя моє!
Моє він море!
(2018 рік. Переклад 2025 рік. Дуже дякую!!! Допомагайте один одному.)
0
0
133
Буду Сонцем.
Не покажу тобі свій сум
А буду вічно посміхатись
На серці виставлю тавро ...
Тепер нам нічого боятись.
І я впаду...
Та так боюся,
Що ти зі мною станеш гіршим...
Бо я тебе (повір) сильніша,
І потягну під водоспад
Депресії, безумства...
й грішних ...
Але цього тобі не треба...
І навчусь дружити...
Холодним ранком, коло пруду.
Коханий,
постараюсь жити,
Я... твоїм Сонцем буду...
(02.05.2019 р. Перекладено в 2025 р. Тримаймося разом.)
0
0
143
Маг та Воїн. Воїн та Маг. Воїн та ... Русалка. Воїн та Банші.(частини перша, друга, третя та четверта (заключна)
1
У лісі темному й глухому
Від Смерті Воїн відбивався.
Та рани не були страшні -
Чомусь спокійним він лишався...
У серці - важко і темно -
Розлука з Дівою спіткала...
І де б він часом не з'являвся -
Усюди Смерть його шукала...
Але в покинутому лісі
Дріада дуже довго жила -
На вихованні у Русалки -
І їй подібна вона була...
Ввібрала все її добро...
Вимову, всі її думки, ,
І стала чистою, святою.
Хоч образ був людський...
2
Так швидко виникло кохання
Між Воїном і Магом, просто неба...
Дріаді - декілька століть...
Йому лиш двадцять... І це ж треба...
Та ВІН сказав, що вік то неважливо
(Наївне серце молоде!!!)
Схопив за руку і сміливо,
У новий світ її веде...
Співав наш Воїн серенади
Про вічную Любов та Щастя!!!
І серце бідне у Дріади
Було у нього в цілковитій власті...
Магічну випускала силу
Й для милого Чудес творила...
Допоки не зустріли Ту,
Що серце Воїну колись розбила....
3
Дріада глянула - і вмить
На серці стало холодно і жалко...
Бо розпізнала в Діві тій
Вона іще одну Русалку...
Не ту, що Мамою була
І доброті і милості ростила...
Русалка - хижа й молода,
Що серце Милому розбила...
Дріада знала, що такі,
Поки не мине років сто,
Тихенько душі поїдають,
Щоб для Краси воно було...
Щоб не загинув рідний Милий,
Віддавши душу з добротою,
Свою магічну віддавала Силу
І стала під кінець Пустою...
4
В Порожнє тіло той Богині
Стікались горе, зло (що тут не мало)...
Й під глузування Демонів і Відьом
Дріада Банші раптом стала!!!
Носилася по небу і кричала
Все руйнувала навздогін!
Коханого вона шукала!
Тепер їй був потрібен лише Він!
Але слабка, на жаль, людина
І береже себе в нещасті.
В печері наш сховався Воїн.
Побачить Банші побоявся .
І так сидить там й досі
Хоч чудово знає:
Його Дріада іще Любить!!
І Шукає!
І Ридає!
(2018 рік. Перекладено, оновлено в 2025 році. Будьмо сильні! Бережіть себе !!!)
0
0
144
Спокій
Вибір - на тисячу векторів.
Вартість - на сотню монет.
Гарем - на десять спектрів.
Репутація - на стервоплет.
Варто вже скористатись
Всім тим, що давно вже є.
Щотижня святкувати,
Слухати серце своє.
Вирівняє скоро бульдозер
Залишки сміття з життя.
Зникнуть дурні й зажерлі.
Всі підуть в небуття...
0
0
202
Твій великий...
Шаленію від твого великого...
Він в мені струною озивається...
Ще з таким нікого не зустріла я -
Він такий, такий вражаючий!!!
Він об'ємний і всепроникаючий
І жінки й чоловіки з нього дивуються.
А я просто тану, коли ти
Демонструєш його всюди, хоч на вулиці...
Завмирає серце, милий мій,
Коли так стаєш у звичну тобі позу.
Тисяча овацій, коли ти
Демонструєш свій великий розум.
Як люблю, коли розкривши мою книгу,
Ти вустами поцілуєш квітку.
Мудрості нектар із неї вип'єш
Пальці прикушу, та і не крикну...
Досвіду твого всі водоспади
Зверху на мене полинуть
І закрутять у водоворотах,
Й покладуть мене на спину.
А насіння мудрості й любові
Дасть в моїй душі коріння.
І мою красу, і твій великий розум
Зможе перейнять дитина...
6
0
672
Боулінг
Розпочинаю новий день
В дурних безцільних діях...
Серед брехливих слів, пісень,
Що начебто несуть надію.
Ау!!!! Погляньте лишень люди
Артистам треба також жити...
А їх всі виступи брехливі
Щоб з натовпу грошей струсити...
3
0
557
2d Всесвіт
Буденні справи - просто нудить...
Й отруту виплесну у відра й вірші...
Веселі речі геть забуду.
І з кожним роком буде усе гірше...
На сторінках і на екрані
Тіла, политі маслом й хтиві...
І тягнуть губи там неповнолітні
І думають, що так красиво...
І надивившись, ман'ячіють,
Ті , хто давно батьками мали бути...
Але чомусь ще досі скачуть,
З неповнолітніми, розкутими...
Хаос... Так ти любив це слово...
Тепер тримай його в реалі...
Щодня, листаєш, як сторінки книги,
Щоразу - нову кралю...
4
0
556
