Блог
Всі
Думки вголос
Йти далі...
Стежками заплутаними,
З думками розкутими
Кудись іду...
Все наче вірно...Ручка манірно
Кличе біду...
Дорога рівна,
Чітка, покірна...
Узгодив юрист...
В думках - содом, гріхи і хтивість -
Порадив біс...
Кожен день - робота робота...
Кожну ніч - відьмини танці...
Іти далі все важче і важче...
Й "6л@" частіше лунає вранці...
Думки вголос
Я до тебе приїду...
Я до тебе приїду. Весною. Чи літом.
Тихо так. Лише на три дні.
Погуляю десь там, де мріяли жити.
Послухаю пісні сумні...
Можливо, на вулицю якось вийду
Де танцював ти колись.
Візьму телефон, шукатиму номер.
А той, дивно, зникне кудись...
Через тиждень яскраві селфі покажу.
Ти впізнаєш місто своє.
І також не знайдеш мене в телефоні.
Щоб спитати, де ж я є...
Я до тебе приїду весною і літом.
Тихо, може на ніч...
Страшно буде тебе - обійняти...
І сказати щось віч на віч...
Я.
До Тебе.
Приїду.
Вірші
Всі
Твій великий...
Шаленію від твого великого...
Він в мені струною озивається...
Ще з таким нікого не зустріла я -
Він такий, такий вражаючий!!!
Він об'ємний і всепроникаючий
І жінки й чоловіки з нього дивуються.
А я просто тану, коли ти
Демонструєш його всюди, хоч на вулиці...
Завмирає серце, милий мій,
Коли так стаєш у звичну тобі позу.
Тисяча овацій, коли ти
Демонструєш свій великий розум.
Як люблю, коли розкривши мою книгу,
Ти вустами поцілуєш квітку.
Мудрості нектар із неї вип'єш
Пальці прикушу, та і не крикну...
Досвіду твого всі водоспади
Зверху на мене полинуть
І закрутять у водоворотах,
Й покладуть мене на спину.
А насіння мудрості й любові
Дасть в моїй душі коріння.
І мою красу, і твій великий розум
Зможе перейнять дитина...
6
0
563
Боулінг
Розпочинаю новий день
В дурних безцільних діях...
Серед брехливих слів, пісень,
Що начебто несуть надію.
Ау!!!! Погляньте лишень люди
Артистам треба також жити...
А їх всі виступи брехливі
Щоб з натовпу грошей струсити...
3
0
479
2d Всесвіт
Буденні справи - просто нудить...
Й отруту виплесну у відра й вірші...
Веселі речі геть забуду.
І з кожним роком буде усе гірше...
На сторінках і на екрані
Тіла, политі маслом й хтиві...
І тягнуть губи там неповнолітні
І думають, що так красиво...
І надивившись, ман'ячіють,
Ті , хто давно батьками мали бути...
Але чомусь ще досі скачуть,
З неповнолітніми, розкутими...
Хаос... Так ти любив це слово...
Тепер тримай його в реалі...
Щодня, листаєш, як сторінки книги,
Щоразу - нову кралю...
4
0
478
