Блог
Всі
Думки вголос
***
Мріями линула до зірок
Молилась на ранню росу...
Жила у світі, серед книжок,
Ростила довгу косу...
Як пишна булочка і стиглий персик
Тихо лежала в тарілочці.
Не допускала у свій мирний світ
Зайчиків (тільки лиш білочок).
Та дикий Котик вибив з ноги
Ворота маленького Раю.
Шкрябав дерева, валявся в траві
Нявкав "Тебе я шукаааю!!!"
"Добре, живи тут тихенько, але
Ворота я знову закрию..."
"Ні, я на волю!" Став серед двору
І на дверцята виє...
"Добре, тікай, але більш не зайдеш
Довго мені прибирати."
"Ні. Я приходити також збираюсь
Й знову біситись й стрибати..."
Завжди
Відчинені двері
Ти
Мені
Залишай...
Думки вголос
А пам'ятаєш, як просив
Не мучити
Так
Ніжними словами?
І через кілометри
Мій посил
Летів до тебе,
В листуванні.
І як хотілося в твої обійми,
Відчути запах
І тепло...
І лиш з тобою
Стати вільною...
Від одягу...
Та не свезло...
"Не треба.."
"Ні..."
Ножем у душу...
Як боляче,
Що вибирають
Не тебе...
Знов море сліз
Створити мушу
Допоки
Все
Оце
Мине...
Думки вголос
Ти поряд... Вислухай тепер
Мої страшні грішні зізнання.
Здається неділимим, та
Непевним є моє кохання...
Я вранці думаю про нього,
Вночі - про тебе...
Вдень хожу до тиші...
І з кожним кроком і добром
Кохання ділиться у ниші...
І кожен з них мені дає
Тепло і ласку дуже ніжні...
І з кожним розділю своє
Пухнасте ліжко білосніжне...
Та це - лише мої слова
Реальність - та така жорстока...
Згрішиш - полетить голова...
І буде все життя морока.
Не можна...
Не тепер...
Дурненька
І вельможна...
Вірші
Всі
Русалка і Святий
Давно це було:
В лісі темнім
Зустрілись дві прості
Душі.
Життя було таким буремним
Ці двоє ж
Милувались
У тиші...
Він був Святим, Вона - Магічна.
Кохання - це для них був гріх.
Вона сміялась тихо, істерично.
Для нього наставляти -
краще інших втіх.
Червоне плаття і звабливая людина
Раптово стала серед них.
Як гром небесний:
Є у них дитина!
Святий згрішив,
Плотських вкусив утіх...
Оскаженіла бідная Русалка
І в лісі наламала дров...
І довго дрова ті ламала,
Аж поки ти до нас прийшов.
І поки вірить тобі дуже,
Довіру збережи, мій Любий друже...
Я ж що змогла, те і зробила,
І допомоги прошу, Милий...
Бо хвора тема, що літає
Де вже можна і не можна:
Це Зрада...
В її серці лють палає..
Бережи нас, Боже...
0
0
81
Сині очі
В полоні безглуздих безсонних ночей,
Де усмішка дуже лукава,
Тону у безодні тих синіх очей -
Яскравих очей скандинава...
По тілу долоня блукає сама
Рельєфи так м'язів цікаві
А очі - неначе морозна зима -
З теплом літа дуже яскравим...
Той жар, що палає, огорне сповна
І тісно придавить в перину.
І ці самі очі побачить війна,
Вони ж побачать дитину.
В полоні болючім, між сотень ночей,
Де блискавки, рани і лава,
Потону у сльозах без милих очей
Без синіх очей скандинава...
0
0
89
Іграшка
Іграшка.
На кілька днів.
Красива лялька...
І доступна.
Для втіхи тіла...
Зрозумій:
Ця пустота -
Для тебе згуба.
Писати й набирати текст всі вміють.
Тату поблідне і спливе.
А ті, хто в захваті від тебе мліють,
Вже завтра тіло знайдуть, і нове.
Волосся
висмикне дружина.
Обличчя перекосить
Від гріхів.
І, навіть,
Ті твої коліна (й міжкоління)
Не вилікують...
І немає слів...
Тож дівчинка,
(і не моя)
Така розпуста
Підходить більше для старих п()вій.
Читай книжок побільше,
Златоуста.
І про хороше тільки мрій...
1
0
100
