Блог
Всі
Думки вголос
Не можна бути таким...
Не можна буть таким красивим...
Яскраво сяяти, як сонце...
І хоч я з усіма вже попрощалася -
Не ризикну тобі я протягнуть долоньку...
Я стільки віддала і заплатила,
Щоб ми могли хоч говорити...
Але тепер тікаю в небокрай -
Із спогадами про Наш квітень...
Немає білого і чорного...
Твоя вся правда (раз так говорИш)...
Закрию очі і полину
Під водоспади, де росте камиш...
І є Одна лиш Правда (точно знаю).
Сама собі зізналась:
"Я.
Тебе.
Кохаю..."
Думки вголос
Епічно-героїчне!!?
Чому в школі п"здять ботанів?
І розбивають очки?
Тому що для них - все вірно.
Для інших же - казочки...
Нема чисто чорно і білого...
Воно в плямочках й полосате...
І п"здять ботанів у школі.
Допоки не стануть вусатими...
А іншим і віку мало
Щоб зрозуміти буття...
І п"здить старих ботанів
Не люди - саме Життя....
Вірші
Всі
Банші та Амазонки ( Частина п'ята)
Дріада й Королева (частина шоста)
Повернення (частина сьома).
Битва з почуттями (частина восьма, заключна)
… В печері наш сховався Воїн.
Побачить Банші побоявся .
І так сидить там й досі
Хоч чудово знає:
Його Дріада іще Любить!!
І Шукає! І Ридає!
І так у пошуках сумних
Дріада йде в чужу країну.
Багато інших Воїнів
Кинжали їй кидають в спину...
Хтось пригорне - і з жахом відпускає.
Бо бачить Пекло, що всередині палає!!!
І ось добренький й нерозумний Гномик
Притяг її до Амазонок.
А в них порядок дуже строгий:
Зніми лахміття, вимий ноги...
Розписане все по годинам.
По іншому не можна - бо загинеш!
На другий місяць видали печатки,
Що зло всередині сковали.
І бідне серце у Дріади
Щитом залізним обростало.
А Гномик трохи веселився
Водив своїх дівчат у ванни,
І рясно золотом ділився.
Всіх часто звав у ресторани.
Дріада ж у куточку завджи була
І не просила нічого багато.
Для неї щастям і коштовним
Була лиш кава та її дівчата ...
***
Так жила, тихо розквітала,
І тренувалась волею сталевой.
Аж тут Дріада зустрічає
Хоробрих амазонок Королеву...
Вона не кидалась на гроші
Йшла по життю не випадково.
І Гномика із братом саркастично
Постійно називала "біба й боба".
Носила обладунок, наче плаття
На балу пишнім королівським.
Як треба - то розводила багаття
Й палила тихо відьом грішних.
В Дріади - очі вже на три копійки.
Її матуся не могла так вчити...
І вирішила - попрошуся
До Королеви (щоб служити).
Важке, виснажливе навчання...
Тримати меч і магію - так ново.
Але через чотири роки
Наставниця сказала : " Ти готова!!!"
***
І ось, проливши стільки гірких сліз
Дріада повертається у рідний Ліс...
А там - неначе буревій пройшовся.
Поламані дерева, блискавки і грім.
Розкидане каміння, дивнії портали...
Хто зруйнував так рідний дім?!!
Ії прийомная матуся
У тугу й жаль впадала так,
Що викривила час і простір.
Тому тут був такий бардак...
І через магії портали
Прийшли прибульці з світу Марвел.
Щоб притушить таку істерику
Прибули Доктор Стрендж і Капітан Америка!!!
В Дріади очі, як два блюдця
Не рідний дім - а якийсь денж...
Ще й серденько раптово йокнуло,
Коли з'явився Доктор Стрендж.
Розумний і харизматичний,
Красивий, наче грецьке божество.
Турботливий, а іноді - цинічний.
Й броня із серця спала, в грудях запекло...
Не думала Дріада, що колись
Кохання знову відчуватиме.
Але воно прийшло (от зашибісь!!!).
Метеликами срібними, під латами...
***
І щоб не впасти знову на коліна
Перед люлиною коханою
Дріада заховалася у гроті
І... раптом стала більш бажаною...
Божественою силою й мечем
Тихенько наводила лад у лісі
Він ж став її опорою, плечем
Кохання приховавши за кулісами.
І раптом сталися дива -
У кожного на грудях квітка проросла!!!
Він - загорнувся в мантію щільніше
І квітку намагався зберегти.
Вона - взяла ніж найгостріший
Й обрізала чарівнії квіти.
Стікаючи кривавими ріками
Щільніше затягнула обладунок.
Схопила меч - і далі працювати...
Відкинула так долі подарунок!!!
Він квітку свою довго зберігав
А потім загорнув у товсту книгу.
Ніхто не знає - що він відчував.
Бо серце огорнула крига...
***
Але роботи ще багато в лісі - то вони ще разом. Лікують і відновлюють природу за чужим указом...
0
0
101
Монастир Душі
А не буває так, що успішний
Честь свою не заплямує... Грішний...
Хочеш багатство душі - то йди пішки,
Залишивши шрами на серці...
Не бачу сенсу жити у болі вибору
Коли від зла встає волосся дибором...
А втім... не важливо коли малу
Крупицю торгують самому дияволу.
І будуть золоті палати... І труби...
Але немає в них веселощів і все буде грубо.
Помре чистота тиші -
Впаде Монастир Душі...
(10.02.2019р. Переклад 2025 р.
Бережіть своє Серце і Душу!)
0
0
114
Реальність
Допомагає той, хто поруч...
Без солоденьких і нудних промов.
Істерику зупинить мовчки.
Він тільки Свій – зробив й пішов.
Не буде у дурний туман
Опівночі кудись гуляти.
Не піде на самообман.
Й колишню за руку хапати.
Адже допомагає той, хто поруч.
І не важливий вік й менталітет.
І нити, скиглити тепер уже не треба.
Відкинула перо, і на руці - кастет ...
І він допомагає -
він тут, поряд!
І Він - життя моє!
Моє він море!
(2018 рік. Переклад 2025 рік. Дуже дякую!!! Допомагайте один одному.)
0
0
113
