La punition musicale
Je m'avance vers le piano souriante, il est l'heure Ce que je vais jouer sera pour toi, cher petit frère Toi qui me somme toujours de me taire Chaque note de cet instrument fera retour à l'envoyeur ! Toutes les gammes feront retour à l'envoyeur Je prends place devant le clavier noir et blanc Face à ma petite taille il est imposant Qu'importe, mes doigts fins appuient sur les notes les plus stridentes Pour imiter tes cris et tes colères incessantes Un sourire se dessine sur mon visage En imaginant ta bouche s'ouvrir pour ne rien dire Toi, sale gosse, n'étant jamais sage J'élimine tes mots en un sourire Je m'avance vers le piano souriante, il est l'heure Ce que je vais jouer sera pour toi, cher petit frère Toi qui me somme toujours de me taire Chaque note de cet instrument fera retour à l'envoyeur ! Toutes les gammes feront retour à l'envoyeur Mes mains convergent vers le centre Un poids se dénoue de mon ventre Les notes deviennent mielleuses, cachant ton hypocrisie Que dis-tu de cette imitation ? Moi j'en ris.. Sale gosse, dès que tu parles de moi c'est une rivière de haine qui dégouline de ta bouche ! Et cela jusqu'à ton putain de stade de vieille souche ! Si on pouvait te déraciner maintenant, crois-moi Ma vie serait libérée d'un grand poids ! Je m'avance vers le piano souriante, il est l'heure Ce que je vais jouer sera pour toi, cher petit frère Toi qui me somme toujours de me taire Chaque note de cet instrument fera retour à l'envoyeur ! Toutes les gammes feront retour à l'envoyeur Mes mains courent sur le clavier Alternant les notes aiguës, moyennes et graves J'en ai par-dessus la tête d'entendre ton horrible voix d'enfant suave ALORS TAIS-TOI PARCE QUE JE VEUX LA PAIX ! Grave, aiguë, médium, plus vite, le plus vite possible Mes doigts souffrent, fébriles Je refuse de relâcher mon plus grand vœu ! Tu ne vas plus jamais parler et c'est ce qui est mieux ! Tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi, tais-toi ! Mon cri est aussi aigu que les notes supportant la pression de mes doigts Et une douleur me traverse les bras Des larmes de rages coulent sur les touches Est-ce que mon action fait mouche ? J'en ai ASSEZ de ta sale voix de gamin prépubère ! POURQUOI a-t-elle fait le choix de t'engendrer, notre mère ? C'était une ERREUR. Oui ! Tu ES une erreur ! Tu ne devais PAS exister, petit emmerdeur ! Je recule du le piano souriante, il est l'heure Ce que j'ai joué était pour toi, cher petit frère Toi qui me somme toujours de me taire Chaque note de cet instrument a fait retour à l'envoyeur ! Toutes les gammes ont fait retour à l'envoyeur Tes lèvres pourront toujours remuer Je ne t'entendrais plus jamais J'ai une meilleure idée pour ne plus entendre ta voix criarde ! Je prends une aiguille à coudre bien pointue Je la plante dans mes oreilles, il me tarde De ne pas t'entendre,ça t'a plu ? ... Oups, je ne peux pas entendre ta réponse... Allez, sors de ma chambre.
2020-11-03 18:37:04
2
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Kyun <3
clairement j'suis fan de tes écrits omg 😭🥺
Відповісти
2020-11-04 11:48:53
Подобається
Élodie
@Kyun <3 Mercii
Відповісти
2020-11-04 17:12:44
1
Élodie
@Kyun <3 Merci beaucoup ça me fait très plaisir ^^
Відповісти
2020-11-04 17:12:56
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
963