La trouvaille
Élodie
Écoutez mon histoire ! Incrivez-la quelque part ! Une fois, sur un déserté champ de bataille, J'ai fait une incroyable trouvaille ! C'était un œil bleu sans propriétaire, encore Sanglant malgré la durée du spectacle gore Alors je l'ai pris chez moi il était Si beau, mon souffle en fut coupé ; Ah, Dieu sait à qui il appartient ! Il est à présent à moi et ma main. Dieu sait pourquoi je l'ai gardé pendant quinze ans Il avait un éclat vivant Oui ! Comme s'il observait ! Comme si mes gestes, il les suivait Du regard, sans jamais s'arrêter ! Un jour, il est parti. Seul. Sans laisser de traces. Et Dieu sait qui encore le ramasse. Moi, maintenant, Mes yeux marrons sont bleus. Suis-je cependant mort, vivant ? Ou... Entre les deux ?
2020-10-16 11:42:38
2
0
Інші вірші поета
Le sourire d'un démon Ce jour-là La peur Miroir, est-ce que...
Інші поети
lunastra
@lunastra
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8425
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1711