В саду Шаутлерів завжди звучав дитячий сміх ,
  -Ану чекай мене
-А ти наздоганяй
Двійнята гасали садом , за ними пес Джек у слід.
- Невже вони так виросли ? Так тільки от недавно були ще такі малі , що я їх у каляску клала
Хитала головою панні Ланна Шаутлер ,
вона із тих хто завжди строгим словом вчила , але всі знали її внутрішню  доброту . Висока і струнка жінка літ 40  що та береза , волосся каштаново-кучеряве яке  завжди акуратко вкладене . Обличчя в неї довге та бліде , а брови в тім блідім обличчю мов чорний терен в'ється .
- Я теж так як і ви вважаю , для мене вони неначе промінь сонця .
Сказавши це зігнувшись вирвала пролісок Селлі .Вона тендітна дівчина , маленькі плечі накривало русяве волосся . На її обличчі завжди була яскрава посмішка , яку доповняли зелені очі .
-Усе ходімо в дім вже на дворі похолодало.
Закликала у дім панні Ланна двійняток Вені та Фло . Вені дівчинка маленька років 6 , але всі правила етикету як леді знала . А от її брат Фло ше той бешкетник . Всі вони із темним волоссям і темно-карими очима так гармонійно дивляться у двох .
Йдучи додому кам'яною стежиною  Селлі вирішила звернути за кут хатини . Підбігши до маленьких деревяних дверей вона скрипнувши ними  зайшла у кімнату . Невеличка , охайна кухня прийняла її запахом домашньої випічки . Біля плити стояла низенька та пухкенька жіночка .
-Заходь , зголодніла ?
Усміхнулася домогосподарка Тала , і поставила на стіл шматочок пирога з вишнею . Селлі усміхнуляся у відповідь та швидко всілася їсти пиріг , але невстигла . Почувся голос панні Ланни , тому Селлі повина була йти в зал вечеряти разом зі всіма . Селлі не любила їсти разом з тіткою , та як за столом потрібно було дотримуватися всі правила етикету . Але вона незвикла перечити тітці і послушно пішла за нею услід. За столом вже сиділи двійнята Вені і Фло , та пан Долер Шаутлер. Але збоку Селлі пустувала одна тарілка , це була тарілка Донні , старшого сина Шаутлера. Після вечері Селлі знову завітала до Тали .
-Тало ти незнаєш чому сьогодні на вечері небуло Доні?
- А ти що незнаєш? Його ж до армії забрали
Незнаючи що й сказати Селлі плюхнулась на табуретку , навіть собака Джек здавався для неї сумним та стривожиним .
- А ти іди вже до кімнати , а то як загляне сюда пан Долер і буде нам біда .
Селлі зайшла в свою кімнату та ще довго немогла заснути .