_5_ Зустріч у тумані
Час на у кораблі проминув надиво швидше ніж у поїзді , Селлі гуляла по палубі розмовляючи з Локом , але в першому ж порту Лок з Гудманом вийшли . Останній залишок часу на кораблі Селлі пробула на палубі вдивляючись у блакитні хвилі . Хоча пасажирів на кораблі було мало , всеодно на ньому стояв гамір , сміх .
*
Ісландія зустріла Селлі холодом й туманом . Туман був таким густим що важко було розгледіти лиця людей які проходили поруч .
Біля невеличкої клумби з білими трояндами стояла жіночка з білокурим волоссям . Розгледівши Селлі в тумані між юрбою жіночка кинулася їй на зустріч .
— Селлі?
— Так , це я
— Я Геллія Корт
З усмішкою на обличчі промовила тендітна жіночка . Вони сіли в стареньку машину від якої пахло паливом і рушили .
Їхали вони десь з годину , дорогою вони минали яскраво зелені поля та гори . Все гори і поля, гори і поля . Десь колись минали невеликі селища .
Зупинилися вони в селі біля великого дуба огородженого сіткою по якій плелися якісь маленькі білі квіти . Туман звісно не зник , але в селі він не такий густий .
— Ходімо , я ознайомлю тебе з моїм чоловіком .
Веселим голосом і з усмішкою простягла руку панні Геллія
— Звичайно
Подала руку Селі і вони у двох вони рушили крізь туман до будинку на краю села .
Будинок невеличкий , але такий цікавий , Селлі ще ніколи не бачила будинок на криші якого росте трава. Це дивовижний вид непередати словами, коли будинок зливається з зеленою травою і ніби плавно перепливає у ліс позаду будтинку який знаходиться на невеличкій горі.
В будинку було затишно, в залі стояв великий камін на пів стіни . Біля каміна на кріслі сидів чоловік років сорока-п'яти .
панні Гелія підійшла до нього
— Люба підійди
жестом закликала вона Селлі .
Селлі покрокувала маленькими кроками по деревяній підлозі .
— Я Гудстон Корт , але клич мене просто дядько Гуд , а ти ... нагадай як тебе звати
— Селлі Шаутлер
*
Ісландія зустріла Селлі холодом й туманом . Туман був таким густим що важко було розгледіти лиця людей які проходили поруч .
Біля невеличкої клумби з білими трояндами стояла жіночка з білокурим волоссям . Розгледівши Селлі в тумані між юрбою жіночка кинулася їй на зустріч .
— Селлі?
— Так , це я
— Я Геллія Корт
З усмішкою на обличчі промовила тендітна жіночка . Вони сіли в стареньку машину від якої пахло паливом і рушили .
Їхали вони десь з годину , дорогою вони минали яскраво зелені поля та гори . Все гори і поля, гори і поля . Десь колись минали невеликі селища .
Зупинилися вони в селі біля великого дуба огородженого сіткою по якій плелися якісь маленькі білі квіти . Туман звісно не зник , але в селі він не такий густий .
— Ходімо , я ознайомлю тебе з моїм чоловіком .
Веселим голосом і з усмішкою простягла руку панні Геллія
— Звичайно
Подала руку Селі і вони у двох вони рушили крізь туман до будинку на краю села .
Будинок невеличкий , але такий цікавий , Селлі ще ніколи не бачила будинок на криші якого росте трава. Це дивовижний вид непередати словами, коли будинок зливається з зеленою травою і ніби плавно перепливає у ліс позаду будтинку який знаходиться на невеличкій горі.
В будинку було затишно, в залі стояв великий камін на пів стіни . Біля каміна на кріслі сидів чоловік років сорока-п'яти .
панні Гелія підійшла до нього
— Люба підійди
жестом закликала вона Селлі .
Селлі покрокувала маленькими кроками по деревяній підлозі .
— Я Гудстон Корт , але клич мене просто дядько Гуд , а ти ... нагадай як тебе звати
— Селлі Шаутлер
Коментарі