Хтось доторкнувся до її плеча , присівши на ліжку Селлі не охоче обернула голову , прижмуривши очі вона кинула погляд на старшого чоловіка , він не високий з чорним як вугілля волоссям . На ньому була поліцейська форма а на ній різні нагороди, він сидів з серйозним виразом обличчя .
Сказати шо побашивши поліцейську форму Селлі стало легше – ні .
Другий , той що доторкнувся до неї - молодий хлопець теж в поліцейській формі але без нагород , з темно-курерявим волосям дивився на неї карими очима.
— Ти що тут робиш?
різко озвався старший
Селлі намагалася хоть щось промовити
— Я тут той ... сплю ...ну їду в Ісландію
— Сама? Така молода , скільки тобі років ?
Селлі зиркнула на молодшого хлопця ніби просячи в нього допомоги , а той стояв мовчки дивлячись на неї
— Мені 17 років сер
—  Неповнолітня сама їде до Ісландії?
Незнаючи що й сказати Селлі дивилася на стіну , яка була розмальована голубими квітами .
— Ова яке співпадіння а нам з тобою по дорозі , але не до кінця
Нарещі заговорив молодший хлопець
— Цить ти
Гаркнув старший і молодший всів біля нього.
— Ну що давай знайомитись , мене звати Лок , Лок Каст молодший сержант , 20 років
З усмішкою промовив він
— Я Селлі Шаутлер
Глянувши на нас шериф промовив
— Гудман Єн , старший шериф , вік неуточняю

Після знайомства шериф наказав лягати спати щоб без розмов , Селлі не перечивши лягла ,але так і не зеснула .
З ранку  шериф з Локом вийшли .
Селлі злізла з верхнього ліжка взяла блокнот і вийшла з поїзда і рушила до прибою кораблів.
Стукіт хвиль об причал ніби грав свою мелодію , ідучи по набережній Селлі замітила як в корабель сідає Гудман та Лок
[подумки] Мені теж туди
Не великими кроками Селлі рушила до цього корабля. Згадавши слова тітка Ланни про листа який потрібно відати при посадці на корабель вона почала шукати його .
[подумки] Немає , як ? Так де ж він?
Розгублено вона почала шукати його у сумці . Так і незнайшовши його вона всіла на лавку . Прийшов час відчалення корабля , розгублена Селлі стояла біля корабля незнаючи що сказати проводжаючому
—  Чому ти тут? Ти не заходиш в корабель?
хтось промовив з-за її спини . Обернувшись вона побачила Лока який усміхаючись наминав печево .
— Та я б із радістю , але я загубила лист який є моїм пропуском
— Кажеш лист , а часом він не такий акуратний і пахне лавандою ?
— Так , ти звідки знаєш ?
— Ну я коли брав наш конверт то взяв разом із твоїм і вже замітив на кораблі , ось бери
Він простягнув їй листа

《У кораблі я вперше , та й біля океану тоже》
Записавши це в блокнот Селлі взялася роздивлятися краєвид .
[подумки] Дороги вже нема назад , бо водяною дорогою я невернусь сама .
Під вечір Селлі вирішила обійти палубу і помилуватися заходом сонця за океан ,
згадався їй той захід сонця останній в дома , де все було таке для неї рідне . Сад , будинок , люди , а тут все таке чуже , але і одночасно рідне .