_1_ Знайомтеся
_2_ Лист
_3_ Перше знайомство
_4_ Дорога по воді
_5_ Зустріч у тумані
_6_ Перший день із мрії
_7_ Вона зникає у тумані
_8_ Спасибі тобі
_9_ Це приємне співпадіння ?
_10_ 18 , яких нечикала
_11_ Не хочу в це вірити
12 В кожного своє життя , свої випробування
_7_ Вона зникає у тумані
   Вони йшли лісом , на дворі було темно , тай туман почав сідати на землю .
Крізь лісову тишу почувся звук гітари .
Дана вибігла на галявину потягнувши за собою Селлі , і вона побачила галявину в лісі на якій горіло вогнище а біля нього грілися молоді люди . Один з хлопців тримав гітару , другий підкидавав гілля у вогнище , а троє дівчат сиділи навпроти вогню і грілися.
Вмить коли на галявину вибігла Селлі всі завмерли , замовкла музика гітари
— Народ це та дівчина про яку я говорила
промовила Данна хлюпнувшись біля вогнища
— Чудово , тоді давай знайомитись , я Шела Брон
промовила дівчина з довгими каштановими косами та червоними рум'янцями
— Я Зені Сой
сказала дівчина що сиділа по середині з кучеряво-русим волоссям , яке було заплетене у синю стрічку
— Я Фаула Частон
З великою усмішкою сказала дівчина з рудим волоссям , та веснянками на обличчі
— Я Ден Фолт
промовив хлопець з гітарою в руках , з каштановим волоссям і карими очима
— Я Смолт Цен
сказав хлопель який підкидав гілки у вогнище , він мав темно русяве волосся і голубі очі
— Я Селлі Шаутлер
— Сідай біля мене
Данна похлопала по бривну біля себе .
— Ну що познайомилися , давайте слухати музику
жваво промовив Смолт , який в той час підкладав гілки у вогнище , і кинув погляд на хлопця який тримав гітару .
Ден взявся за гітару , повільна мелодія гітари ніби колискова , Селлі глянула в верх , зорі неначе розсипані кимось мерехтіли на синьому тлі .
Це був приємний вечір .
Після пісні всі почали розмовляти з Селлі , тільки один Ден щось награвав на гітарі
— А ти звідки?
— Де ти тепер живеш?
— А скільки тобі років ?
Селлі невстигала давати відповіді
— Ну все годі запитань
Данна встала перед Селлі затуливши її від всіх .
Година десь була одинадцята ночі , туман густим ковром осів на землю , і від минулих злив ще було досить волого і сиро .
— Нам треба вже вертатись
Сонним голосом промовила Данна , Селлі її підтримала і всі зібралися йти .
— Нам вже неподорозі
сказала Дана до Селлі
— Нічого дорогу я запам'ятала .
Перше всі йшли одною стежкою а дальше хто куда
Селлі йшла з гори вниз через густу рощу хвойних дерев . Туман був настільки густим що вона незамітила обрив . Крок і Селлі опиниласся внизу обриву .


© Еммі Кросс,
книга «Та що зникає в тумані».
_8_ Спасибі тобі
Коментарі