My ancestry
The damp had got its grip years ago but gone unnoticed. The heads of the joists feathered slowly in the cavity wall and the room’s wet belly had begun to bow. Once we’d ripped the boards up, it all came out: the smell, at first, then the crumbling wood gone to seed, all its muscles wasted. You pottered back and to with tea, soda bread, eighty years shaking on a plastic tray. One by one we looked up, nodded, then slipped under the floor. We moved down there like fish in moonlight, or divers round an old ship.
2019-12-26 20:00:15
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Enok Mayeny
@JENOVA JACKSON CHASE you welcome. Stay tune for more.
Відповісти
2019-12-29 00:03:28
1
JENOVA JACKSON CHASE
Відповісти
2019-12-29 09:29:43
1
Mehak Kapoor
Would you like to publish your content in book??
Відповісти
2020-12-10 18:05:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1356
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12330