СЛІДИ
Я Пам’ятаю присмак твоїх рук І тонких поглядів спідлоба Коли Десь розминулися дороги Наших шляхів. Я Я пам’ятаю всі думки Вони порожні як і груди Відлуння сумнівів гулких Ще досі Десь там Затихає. Я Раптово знову пам’ятаю Хоча надіявся забути І десь там подих пролунає Крупнокаліберний Як смуток. Дещо жили, дещо втрачали, Лишаючи десь слід печалі Кроки обабіч, вбік й подалі Всі помилки - вже рани; Сліди Які нажаль не стерти Хоча Можливо Можна вмерти. Ми щось притримали для себе Ти Пожалів колись тепла Я – Власні секрети Тяжкі й похмурі таємниці Ради яких Можна і вмерти. Що ж Час все стирає Майже ранок Твій подих десь там відмирає Мене гризуть старі питання Але Минулого не стерти Можливо Краще Просто вмерти.
2023-08-21 17:47:10
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-08-21 18:03:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
5095
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2517