СЛІДИ

Anastasia Bruks

Я Пам’ятаю присмак твоїх рук І тонких поглядів спідлоба Коли Десь розминулися дороги Наших шляхів. Я Я пам’ятаю всі думки Вони порожні як і груди Відлуння сумнівів гулких Ще досі Десь там Затихає. Я Раптово знову пам’ятаю Хоча надіявся забути І десь там подих пролунає Крупнокаліберний Як смуток. Дещо жили, дещо втрачали, Лишаючи десь слід печалі Кроки обабіч, вбік й подалі Всі помилки - вже рани; Сліди Які нажаль не стерти Хоча Можливо Можна вмерти. Ми щось притримали для себе Ти Пожалів колись тепла Я – Власні секрети Тяжкі й похмурі таємниці Ради яких Можна і вмерти. Що ж Час все стирає Майже ранок Твій подих десь там відмирає Мене гризуть старі питання Але Минулого не стерти Можливо Краще Просто вмерти.

2023-08-21 17:47:10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Н Ф

Ніжно

Відповісти

2023-08-21 18:03:45

Подобається

Інші категорії

Вірші до свят Філософські Подійні Для підлітків Ода Для дітей

Інші поети

Семіраміс

@stets

B I

@boredintrovert

crazy sugar

@Tory1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15956

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5000