СЛІДИ
Anastasia Bruks
Я Пам’ятаю присмак твоїх рук І тонких поглядів спідлоба Коли Десь розминулися дороги Наших шляхів. Я Я пам’ятаю всі думки Вони порожні як і груди Відлуння сумнівів гулких Ще досі Десь там Затихає. Я Раптово знову пам’ятаю Хоча надіявся забути І десь там подих пролунає Крупнокаліберний Як смуток. Дещо жили, дещо втрачали, Лишаючи десь слід печалі Кроки обабіч, вбік й подалі Всі помилки - вже рани; Сліди Які нажаль не стерти Хоча Можливо Можна вмерти. Ми щось притримали для себе Ти Пожалів колись тепла Я – Власні секрети Тяжкі й похмурі таємниці Ради яких Можна і вмерти. Що ж Час все стирає Майже ранок Твій подих десь там відмирає Мене гризуть старі питання Але Минулого не стерти Можливо Краще Просто вмерти.
2023-08-21 17:47:10
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-08-21 18:03:45
Подобається
Інші категорії
Ода Пейзажні Сумні вірші Вірші в прозі Гумористичні Радісні вірші
Інші поети
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12271
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2639