ANCIENT WORDS
As the fathers' and the fores sit on benches, There, they shed tales of their flesh on planks, Of how their souls lest dents of voids, And spirit sopping in emanciated fogs. . With their nights of nightmares, They put off completely candles of hope, Then, they opined "UNDERSTANDING Is what makes the globe rolls." . With their pitied faces, I saw their auction looks, Of ages of slavery's coffles, Of the claws in their hands, And whips on their flesh. . Then i remembered my father's words, That wrecked my creeds, He said, "SUBMISSION is What makes the globe rolls." . Now i know why they laughed to shield their tears, How they maneuver through their dreams, Why they survived the pains, Just to create the blues with screams. . I know now what it means, Of living on the precipice of death. . Well, they kept my race alive! . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-07-10 11:44:01
0
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14152
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11227