Колись ви думали, що станеться, якщо ваше життя різко зміниться, одна подія переверне його з ніг на голову? Все як ви жили не буде мати сенсу? Колись хотіли бути особливим?
Отож героїня нашої розповіді завжди хотіла жити простим спокійним життям. Ліза зранку збирається в школу і ще поки не здогадувалася, як швидко її життя зміниться. Вона вчилась в 10 класі, школа їй ніколи не подобалась, але вона була досить розумною дівчиною, тому вчилася непогано. Зранку вона як завжди запізнювалась на навчання і вже вибігала.
Вона жила з батьками в маленькій однокімнатній квартирі і мріяла якнайшвидше купити собі свою. Її батьки були звичайними працівниками на заводі.
Сама Ліза була дівчиною середнього зросту, мала кучеряве коричневе волосся, струнке тіло. Вона любила дивитися серіали, читати книги, також багато часу проводила зі своїми друзями з якими якраз мала побачитися в школі.
Вона прийшла в школу запізнилася всього лиш на 20 хв і зайшла в клас, привіталася з подругами. Її подругами були дві дівчини Катя - подруга її дитинства і Уляна, з якою вона почала дружити недавно.
Уроки йшли скучно, на перервах всіх друзі Лізи збирали в їдальні і обговорювали, якісь запитання. Далі була англійська, яку вона терпіти не може, зовсім немає у неї хисту до вивчення іноземних мов.
По закінченню уроків, Ліза пішла гуляти з подругами і потім пішла додому. На вулиці вже було темно і їй здалося, що чоловік позаду неї за нею стежить. Вона прибавила в ході і він теж, тоді почулося:
-Доброго вечора, зачекайте будь ласка. Ви - Єлизавета?
  Це був чоловік років 30, одягнений він був у костюм, у нього було чорне волосся і сильно виділяється щетина. Він підійшов ближче і сказав:
-Ви вірите в магію?
-Перепрошую? Ні, - сказала здивано дівчина, вона подумала, що це якийсь божевільний і думала як поскоріше добратися додому.
-Я приїхав до вас із Лондона і хочу запропонувати вам навчання в нашій школі. Це чудове місце і вам воно підходить,-сказав цей невідомий чоловік абсолютно серйозно.
-Слухайте, я б ще з вами поговорила, але мені пора додому
-Зачекайте! - сказав чоловік, але дівчина вже скрилась.
Ліза була дуже здивована поведінкою цього чоловіка, звідки тільки він знав її ім'я і у яку школу він її кликав. А ще запитав чи вірить в магію. Ліза не вірила в магію і будь-які надприродні сили, їй здавалося це безглуздою маячнею, яка не піддавалася законам логіки.
"Цей чоловік явно божевільний"- подумала дівчина і раптом перед нею він раптово появився.
-Ми так і не договорили, - сказав чоловік і додав: - мене звуть Неш Картер, я директор школи для юних дарувань. Хотів би запросити вас у нас повчитися.
-Як ви тут опинилися? Ви були далеко позаді, - перелякано сказала дівчина.
-Це все магія, точніше телепортація, у нашій школі ви теж цього навчитесь. Ви особлива дівчина і я був би радий, якщо б ви у нас навчалися.
-Ви про що? Яка магія? Яка телепортація? Яка школа? Ви явно збожеволіли, впустіть мене будь ласка додому.
-Вислухайте мене і підете додому. Магія дійсно існує і ви нею володієте.
-Це не можливо, по-перше магії немає, по-друге, я б точно знала якщо вона у мене була, - сказала Ліза з роздратуванням, обернулась і попрямувала в напрямку дому. Знову він з'явився перед нею і сказав:
-Подивись на стовб
Ліза обернулась до стовба, а Неш зосередив погляд на ньому і  почав ворушити руками, він почав нахиляти. Він гнувся дуже сильно і чуть не досягав до землі, але згодом чоловік вернув його в попереднє положення. Потім поставив руку лодонею вверх з’явилась дивна чорна з синім відтінком сфера у його руках, ніби там була якась енергія.
-Бачиш магія існує. Даю тобі час до завтра осмислити, сказав чоловік і зник прямо перед дівчиною.
Ліза стояла на місці з витріщеними очима і не могла оговтатись від побаченого.
2