До неї підійшов хлопець, на вигляд він здавався її однолітком, у нього було світле волосся, голубі очі і був він одітий в джінсовий костюм.
-Привіт. Треба поговорити, - сказав хлопець, її друзі були дуже здивовані.
-Хто цей хлопець? Ти нам чогось не договорюєш? - сказала Катя і дівчата почали хихикати.
-Я його не знаю, - відповіла Ліза серйозним голосом.
-Я - Олександр, її хлопець, ми недавно посварилися і вона зі мною не хоче розмовляти,- дразнячи сказав хлопець.
-Що? Який ще хлопець? Я бачу тебе вперше.
-Все давай не прикидуйся, нам треба поговорити. Вибачте дівчата я її забираю, - сказав Олександр і потянув дівчину за лікоть за собою.
Вони віддійшли в бік до шкільного стадіону.
-Хто ти? Що ти їм наговорив, який ще хлопець? Ти з тієї божевільної школи? - кричала дівчина.
-Тихіше. Як мені ще треба було тебе звідти забрати. Так, я з цієї школи, мене послали тебе переконати перевестись до нас, - спокійно говорив хлопець.
-Я вже сказала одному, що я не збираюсь там вчитись.
-Я впевнений, що ти передумаєш. Поки ти не погодишся я звідси не поїду.
-Я не передумаю і це точно, - сказала дівчина і збиралась вже іти, але хлопець її затримав і спокійним голосом сказав.
-Ну добре, якщо ти не передумаєш, я тобі хоч розповім від чого ти відмовляєшся. Тобі напевно цікаво, що це за магія і звідки вона появились. Послухаєш?
Направду вона часто думала про це. Що таке та магія, що це за школа і звідки все це взялося. Але не хотіла брати участь у цьому всьому. Вона вирішила все-таки вислухати хлопця. Вони зайшли в мазагин взяли чипсів і пішли в парк.
-Ну я слухаю, - сказала дівчина, присідаючи лавку.
-Наш світ не такий простий, як здається, ми потомки старого роду уніатів. Уніатів називають магів в яких тече кров демона і ангела.
Давним давно наші предки займалися тим, що зберігали рівновагу між добром і злом, укладали договори і стежили, що вони не порушувалися. Наші предки створили своєрідне угруповання, яке стримувало демонів і ангелів від війни, з часом там ставало все більше і більше людей, вони вирішили назначити головним найсильнішого мага і назвали його королем магії. З часом він перебрав більшість обов'язків на себе і з наближиними вирішував, що робити, також він давав завдання уніатам. Таких королів було чотири і всі вони чудового правили на протязі 9 тисяч років.
-Так стоп, як 4 королі могли правити 9 тисяч років? - здивовано перебила дівчина.
- У цьому сильно допомагає безсмертя.
-Тобто ти хочеш сказати, що я теж можу володіти безсмертям?- стурбовано запитала дівчина.
-Скоріш за все так, якщо у тебе є сили, то ти теж будеш мати безсмертя і інші здібності, але про це пізніше. Я на чому я зупинився, а точно. Але ми вже багато років ми цим не займаємось, зі смертю остатнього короля магії, наш рід втратив попередню могутність.
Тому зараз ми просто страємось вижити і найти таких ж як ми. І ще чекаємо, коли народитися новий король, який поведе нас за собою.
Магія уніатів працює тільки після ритуалу і якщо він знає про неї, тому з часом почало бути все менше і менше таких як ми. Наша магія передається з покоління в покоління.
-Але у моїх батьків немає ніяких здібностей.
-З часом про магію забували і діти народжувалися вгазалі без неї. Для того, щоб відновити історію нашого роду, наш директор 200 років назад створив школу і шукає таких, як ми, але успіхи йдуть не дуже.  Я думаю на сьогодні достатньо, мені пора додому. Якщо хочеш продовження тоді, я тебе зустріну завтра після школи.
Саша провів Лізу додому і подорозі відповів ще на пару її питань. Вони попрощалися, вона прийшла додому і почала задумуватися над цією можливістю. Безсмертя це досить не погано, але вона відкинула ці думки від себе, оскільки боротьба з демонами теж небезпечна і невідомо за яких умов можна швидше померти з безмертям чи без.


2