Ліза всю ніч обдумувала цю пропозицію і всі слова Олександра. Згодом вона прийшла в школу і подруги стали її розпитувати про вчорашнє. Їм стало цікаво, хто це був і чому вона від них це приховувала, також вони говорили, що він красень.
"Ну якщо подумати він красивий хлопець, накачаний, ще в нього красиве волосся, голубі очі і зачаровующа посмішна..." - думала дівчина.
-Ей ти тут? Земля викликає Лізу. Що задумалась про свого таємного незнайомця? - сказали Уляна і вона з Катею засміялись.
-Ні про кого я не думала, він просто мій старий друг, з яким ми давно не бачились і він так над вами пожартував, - відправдовувалась дівчина.
-Ну та і чому ми не були з ним до того знайомі раз ви дружили?
-Тому що ми дружили ще в дитинстві і він поїхав з батьками жити в іншу країну, - продовжувала відпиралась Ліза.
-Ну раз ви давно не бачились, то про що вам з ним говорити?
-Слухайте, це що допит? Не буду я вам нічого розповідати. Нехай буде так, він дійсно мій хлопець, - розратовано сказала Ліза.
Зразу за цим ще слідували питання скільки вони вже разом, як познайомились і чому вона їм нічого не розповідали, питали інформацію про нього. На всі ці запитання вона відповідала, що вони не зустрічаються, але їй ніхто не вірив.
-Та кажу вам ми не разом, та скільки вже можна, ви весь день у мене це розпитуєте, - говорила Ліза вже на виході зі школи.
-Ну тоді чого він знову чекає тебе після уроків?
Олександр, побачивши її, зірвався з місця, швидко підійшов до неї і запитав:
-Ну так плани на сьогодні ще в силі? Чи ти вже передумала?
-Ще в силі, але скажи моїм подругам, що ми не зустрічаємось і що ти просто мій з який ми давно не бачились, - сказала Ліза і підмигнула.
-Ну добре. Ми з нею просто друзі, - сказав, уміхаючись хлопець, і додав: - Сонечко, я все правильно сказав?
Дівчата були здивовані, а Ліза поглядала на нього дуже косо. Саша не переставав усміхатися, у нього явно сьогодні був хороший настрій. Вони попрощалися і відійшли від дівчат.
-Так куди підемо, - запитала Ліза.
-Я знаю одне чудове місце, яке підійде для розмов, але туди потрібно буле телепортуватися.
-Ти знаєш, що я не вмію цього робити.
-Нічого навчишся, а точно ти і не збираєшся, - сказав хлопець і вони перемістились.
Вони опинилися в якісь закинутій будівлі, там було надзвичайно темно, звітло не проникало, вона не знала де вони знаходяться і взагалі тут безпечно перебувати їм.
Олександр заворушився і знайшов включатель, світло звістилося і нарешті Ліза змогла оглянутися. В приміщенні було моркро і сиро, не було наяких речей, тільки куча мусору. Саме приміщення було досить обширним, виднілись металеві двері, вікон там ніде не було. Дівчина була здивана і навіть налякана і спитала:
-Для чого ти ми тут? І де ми вгазалі знаходимось?
-Тут я буду тебе вчити магії, в парку цим займатися буде цвлком не зручно, а це місце надійне. Ти ж сама сказала, що в школу іти не будеш. Тому цей варіант нічого, - пояснив хлопець і понизив плечима.
-Ми так не домовлялися, що не можна було нацти краще місце, я тут знаходитись не збираюсь, - почала кричати Ліза.
-Я тебе розумію, але іншого варіанту я не бачу, ти хочеш їхати в школу, а іншому місці нас можуть побачити люди і вони дуже таки здивуються, - теж різко відповів хлопець.
-Ну тоді вгазалі не потрібно мене нічому вчити, - сказала дівчина і направилася до дверей і почала смикати за ручку, але вони були закриті. Хлопець почав сміятись. - Дуже смішно, ану негайно випусти мене звідси!
-Добре, добре, у мене є ключі, - Олесандр не перестаючи сміятися, відкрив двері, там були сходи, вони пішли на верх і виявилося, що вони були в під'їзді якогось будинку. Коли вони вийшли на вулицю, дівчина оглянулась і побачила, що вона знаходиться у себе на районі, хоча вона очікувала побачити явно не його.
-Ми все ще знаходимось тут? - здивона запитала дівчина, нахмурившись.
-Так, я хотів тобі якраз пояснити до того, як ти почала псіхувати. Оскільки ти поки що не вмієш телепортуватися, я вирішив найти місце поближче до твого дому, щоб там проводити навчання. Тому і орендував це підвал. Так поки там не дуже добре, але обіцяю буде краще, приміщення досить велике і є шумоізоляція,- почав спокійно пояснювати хлопець.
-Ти сам розумієш, що це місце жахливе, - задувшись сказала Ліза і показала рукою на під'їзд.
-Я знаю, але ж не кажу тобі иам жити, ми будемо там тренуватися, щоб ти зрозуміла хочеш в школу чи ні.
-Я ж казала, що не хочу в ніяку школу і ці уроки мене явно не переконають.
-Давай так я приведу приміщення в норму і почнемо заняття, а потім даш відповідь, добре? - сказав хлопець і мило усміхнувся.
-Слухай, Олександр....
-Можеш кликати мене Саша, - перебив її хлопець, - так мене кличуть друзі.
-Ми ж з тобою не друзі? Ну добре, Саша, чого ти вгазалі так сильно хочеш, щоб я була в цій школі?
-Мені сказали, що в тебе велике майбутнє в магії і вони б дуже хотіли, щоб ти там навчалась. А ще мені б теж хотілося, що ти там вчилась, - сором'язливо сказав хлопець.
-Ну ти ж знаєш, що у мене тут своє життя і я не хочу кидати його, тут у мене батьки, друзі, школа, а я не можу це кинути.
-Тому я хочу, щоб ти хоч дізналась від чого відмовляєшся. Давай так я навчу тебе пару прийомів, а ти вирішив, добре? - з надією запмтав хлопець.
-Але за однією умовою?
-Якою?
-Ти приведеш це місце в порядок.
-Домовились, - Саша з посмішкою протягнув Лізі руку і вона її потиснула.
-Так коли заняття?
-Давай в п'ятницю о 17:00.
-Ок.
-Даш свій номер телефону? Щоб я міг до тебе подзвонити, - сказав хлопець і Ліза продиктувала номер. Він дав її ключі від підвалу і посміхнувся.
-Ну так я напевне піду вже, може ще встигну зустрітися з друзями, побачимось в п'ятницю, - Ліза продовжувала усміхатися, а Саша дивився на неї дивним поглядом.
-Ну тоді пака, - сказав хлопець, поцілував її в щоку і побіг в під' їзд.

3