Ми знов біжим...
Fos_siL
Ми знов біжим, спиняємсь, обертаємсь, Стискаєм руки в лихоманці почуттів Шукаєм щастя в відблисках моралі, Чи у глибокім вирі наших снів. Сп'янілі відчиняєм двері страху, І міцно зачиняємо меті. Ховаєм голови і знову-знов тікаєм. Далеко, далі ніж будь-хто колись. І все ж ми знаєм. Завжди. Цілу вічність. Це крутиться у нас на язиці. Це б'ється в нас у серці й постійно, Всередині будує кораблі Якийсь затоне, інший скорить море, Можливо, кожен досягне своєй мети. І лиш коли ти пустиш це пізнання, Побачиш в ньому свóї кораблі. Ми знов біжим, шукаєм щось невпинно, Що завжди сховано у нас, на видноті Ти просто стань, пусти у себе іскри І дай поплисти свòїм кораблі...
2019-12-20 20:05:20
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Just_a_kid
Ого він вже на місці
Відповісти
2019-12-20 20:56:29
1
Улянка Імбирне Печиво
Я не буду зараз казати про трохи кульгаючий ритм, бо вірш прекрасний. Якщо його ще таким серйозно-проникливим голосом читати то взагалі вау
Відповісти
2019-12-23 06:41:42
1
Інші категорії
Соціальні Вірші в прозі Пейзажні Гумористичні Для дітей Історичні
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1316