Кадр четвертий: коли ти подорослішаєш, дурний кактус? Або розуміння, що я не рослина а комах
Я склею скотчем що не клеїлось в життю
А саме щастя, людство і
В е с н у
Я хочу
П
О
М
И
Д
О
Р
К
У
Солодку та дику
Щоб з кавої плясали
Танго л і т а
♤
♡
◇
♧
°•Ти що - віршований злодій?
Ну як тут сказати тобі "ні"? ♤°•
***
°•Я не соромлюсь слова "кішка"
Я не соромлюсь слова "ні"
Летять кудись абстрактні миші
Біжуть банани по весні...°•
А що якщо птахи мріють стати людьми? По землі ходити, страждати що людьми народились вони. Пити воду з стакану зранку, та дивиться на зиму в вікно. Міркувати що треба хлібу, і що грошей зовсім нема. Їм бажається вивпити каву, коли лікар заборонив. Їм так лихо від того людства, але треба якась тай жити. Вони дивляться, ранком світає - сонце стукає у вікно. І таке бажання літати - але мозок каже, що ні. Ти людина, ти пам'ятаєш? Ти знаєш про це чи ні? Треба йти кудись та страждати - бо нема в тебе крил, нема.
Пташки мріють про щось, можливо. А можливо не мріють зовсім... пташка буде кращей людиной, ніж сама по собі людина.
Я люблю малювати картинки. Я хотів малювати вірша. Але чомусь вийшли літери. Що я зробив не так?
Для кого вірш: для того, хто прочитає, та не буде знати що казати про цей вірш, бо він занадто дурний.
Від кого вірш: від людини, яка уявляє себе людиной, та на самом ділі чи пляма від кави котру лікар заборонив, чи звичайна ржава скріпка.
Чому саме: бо я дуже хочу мистецтва та все що в мене є це подорож до автобусної зупинки.
Курити заборонено.
Прохід через метро.
Мистецтво заборонено.
Людство заборонено.
Не можна грати в кіно, діти!
Зупинка.
Коментарі