Вступ: ні про що
Кадр перший: Море. Створення комарів, креветок і КУКУРУДЗИ
Кадр другий: дитинство та його дешеве пластмасове щастя
Кадр третій: мистецтво і його смачні магнити
Кадр четвертий: коли ти подорослішаєш, дурний кактус? Або розуміння, що я не рослина а комах
Кадр п'ятий: моя трансгендерна небінарність, абстрактність та кава
Кадр шостий: ти що людина? Помилкккка 404!!
Кадр сьомий: питання????
Кадр восьмий: наївність як перший ознак хвороби душі
Кадр дев'ятий: життя від мистецтва текло - не втекло.
Кадр десятий: сміття - середовище смішних мокриць
Кадр одинадцятий: крапка на віконном склі
Кадр дванадцятий: спогади по дідусям з крилами
Кадр тринадцятий: музи в піжамах
Кадр чотирнадцятий: кицькі чи птахи танцюють уві сні?
Кадр п'ятнадцятий: запрошую на перегляд кіно "кохання мистецтва митцем"
Кадр шістнадцятий: чарівна країна бойлерів і екзотичних фруктів
Кадр сімнадцятий: Малевіч і гравітація
Кадр вісімнадцятий: абсурд, абстракт - і плюшева пташка
Кадр дев'ятнадцятий: та сама жінка-блондинка, котра мене ненавидить
Кадр двадцятий: автопортретна автобіографія відважного комара
Кадр п'ятнадцятий: запрошую на перегляд кіно "кохання мистецтва митцем"



Автопортрет кінорежиссера. Вітчизняний продукт. 777. Дуже довга секунда.

Щоб побачити
Свої очі
Обличчя
Я не дивлюсь
У дзеркало
Чи калюжу.
Я лише простягаю руку
Та бачу себе
Бачу очі
Обличчя
На кінчиках
П
А
Л
Ь
Ц
І
В
Своїх.

Але очі
Обличчя
Таке
Пусте та мине
Не забаром
Все стане
Картинкой.
А от бачити
Душу
Думки
Та тишу
Це ще треба вміти, напевно.
М
А
Л
Ю
В
Н
И
К
Свій портрет
Малює вуглем
На піску.
Ну а мої
Струни картин
Краплі вікон
Зелені долоні
Та
Т
И
Ш
А
Назавжди
У моїх кадрах
Створених словом
Парканом
Мовой
Замерзлих
Птахів...
Все, підпис дата. Я не хочу додому повертатись. Зуб хитається. Треба дістать з кішені ліхтарик. Дядько Бог сердиться на людство, та чи я відповідальний за лютий у травні? Треба робити домашня завдання... Я закінчив школу??? О ні, знову цей сон...
- Так, це сон.
- О ні, це ти, пляма від бензину дуже схожая на мене?
- Так, це я.
- Що ти тут робиш?
- Я не знаю. Люблю дивитися як ти спіш. Тобі завжди такі дивні сни сняться.
- Так я знаю.
- Хочеш цитрусове печиво?
- Воно знову отруйне, і я знову попаду в пекло де багато дітей, що тягали кішок за хвоста?
- Так.
- Добре, дякую. М, смачне. З цитрусом?
- Так.
- З отрутою?
- Так.

Я зняв навушники. Подивився на людину у краватці на голе тіло.
- У вас кожний випуск радіо спектаклів бездарних поетів такий веселий?
- Так.
- І ви хочете підписати зі мною, Генріхом Володиміровічем контракт на дев'ять ефірів? Скільки ви хочете мені сплачувати за цю єрісь? В мене дуже зайнятий час, я зараз підписую контракт з Голівудом основане на реальних подіях на серіал про афтобіогрофічне життя комах.
- Ми збираємся вам сплачувати за кожний ефір по кілограму апельсінів, вас це влаштує.
- На таке складно не погодитись... Вам треба звернутися до мого агента, до Комахи Сміт.
- Добре. Запишіть тільки під кінець ефіру останні слова, ось ця сторінка - автор, дата, жуйка, і тому подібне.
- Добре.


Автор: Пляма від чорнил схожая на крадійця сенсу (ні, не бензинова)
Рік: коли все закінчилось і почался кризис витамінів.
Субстанція: 248, у пляшці з під вина (не вино)
Кінорежисер автопортрету: митець
Кінорежиссер вірша: митець митця
Кінорежиссер життя: митець митця митця.
Жуйка: кавуновий орбіт.
© Генрі крадієць сенсу,
книга «Автобіографічний автопортрет незнайомця-комара».
Кадр шістнадцятий: чарівна країна бойлерів і екзотичних фруктів
Коментарі