Burnt Out
After all said and done, He had nowhere to go With nothing else to show For all the labours and toils Which he had put forth in hope With heart sunken in defeat Face chiseled in anger His knees hit the dust As He cried with a loud voice “I've done all I know to do” Why then is nothing working? A peaceful silence pervaded his space Engulfing his being in a chilling warmth His troubled heart began to ease As the glorious silence lingered on Without a response from above As though to pick a queue from the calm He Solemnly whispered from his heart “what in all this should i do? For I surrender ALL to you That I may see your help come through And just like that the words came through Just Take my Hand and Let Me Lead Your destiny to eternity For the hands of Grace stretches out to you Waiting that you let go to His hold Then you my friend would see my Help Engulf your life just like the wind Bringing you to my place of perfect Peace Beyond the turmoils of your past Or impending dangers around your life Because you have put an end to self. ©heavenly_broadcast Hebrews4:10. # Photo Credit- www.pixabay.com
2018-10-28 19:16:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Holy
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
57
4
8074
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138