Loaded Clouds
The Clouds are thick and dark Ready to weep with tears of joy Like a quilted blanket with sewn ridges They are beautifully dressed in grey and white Upon the streaks of blue Lay the thick fabric of the nimbus cloud Making way for the unfolding harvest Of the thunder storms in earnest Lightening flashes in rhythmic glory Communing with thunder As though to confirm their verdict In torrential jubilee Mumbling and rumbling, the clouds begin to gather Their eagerness unhidden In readiness for the festival It is the festival of many waters A fiesta to be much remembered Bringing increase to every seed sown A celebration of jubilee for all souls. ©heavenly_broadcast # Footnotes- When your clouds are full they are sure to empty themselves upon you; pouring forth rains of harvest, in your direction, they usher in new seasons of celebration. For a seed well sown would always bring forth much fruits, even in the midst of drought none can stop its harvests. Ecclesiastes 11:3. Questions- What type of life seeds do you sow? And what quality are they?? Photo Credits- www.pixabay.com
2018-11-18 18:20:48
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9057
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4830