OCTOBERS

Glory LoveWorld

Over the waves of pain, sail on Calm, amidst the storms of hurts Tranquil in the boat, of unending Love Occupied with the words, of your faithful Lord Beloved to His heart, you His chosen ones Enter into His rest, of unfailing hopes Rolling all your cares as the billows rolls Settled in Arms; your rock forever more. ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- Happy New October, especially to you! Indeed this is a month which the Lord has made, so you should rejoice and be glad in Him, excelling in strength and resting in His love. Refusing to break beneath the pressures of life, but soaring high above the shadows of deaths. So welcome to This Blessed Month of Dominion, where you shall be soaring high above the clouds with Christ. For it is “the Lord that maketh your feet like hinds feet and setteth you upon your high places ”. Embrace Him and Let Him in and your life you'll see, will be made by Him a Tapestry. Psalm 18:32-33 &Psalm 40:2 Photo Credit- www.pixabay.com

2019-10-01 15:58:18

Інші вірші поета

Grace Unveiled HOPE PRESTIGE 2nd in the series of- The Travail of the King

Інші поети

Марина Бережная

@Berezhna_Marina

Rogachova

@Rogachova

Nafisa J.Bae

@nafisa_bae

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4810

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12471