Дарина Дорогань
@darynkaa
Колись мої рядки розіб'ють на цитати, А я помру, і ніхто мене не знайде...
Блог Всі
Відкриття
Цікаве, Думки вголос, Різне
5
2
85
Зустріч минулого з майбутнім
Цікаве, Думки вголос, Особисте
5
2
143
Немає часу вагатись
Новини, Думки вголос, Питання
5
9
141
Вірші Всі
Люди щоразу стрічають людей
Люди щоразу стрічають людей, Вони витрачають на них дні, години. Одного разу я зустріла тебе І зрозуміла, що буду вічність жити! Люди переймаються за взаємність Інколи ще за любов і безпеку Мені достатньо погляду твого, Щоб зрозуміти всю сутність кохання. Люди переймаються за швидкість, Раціональний розвиток, «не поспішити». Я ж з тобою забуваю про значення«час», Ми пливемо своєю течією життя. Люди часто забувають про кохання, Беручи зайвий келих вина… Ми ж розпалюємо щодня це багаття Палкої любові, турботи й пізнання. Люди знаходять з-поміж себе рідних Один для одного, мов нерозлучні. Для мене ж найрідніше твоє серденько, Твої міцні обійми й палкі кохані вуста. Так би й спала з тобою до ранку, Вкутавшись лише в твої обійми. Знаю, що буде це не востаннє, Коли я зізнають в своєму коханні..
2
0
86
Ще не війна
Яке гарне світло На цих жовтих стінах І яке ласкаве сонце, Що проникає крізь скло. Захід сонця стає холодним І кольори стають не такі. Через вікно не побачу світ, Він буде не таким. Сьогодні йде запекла війна Всю пиху і підступність показує ворог. Ми молимось за сім'ї й небеса, Кожного дня, готуючись до бою. Огортає паніка серце І страх за ближніх своїх. Спостерігаючи за синім небом, Наповнюю його нічим. Вірю в прийдешні сили І справді сонце ще сходить. Серце пронизує мелодія Ніжна і сповнена миром.
7
0
246
Впустила нить
Мені здається я випустила нить, За яку так сильно трималась. Здається навкруги все сізо-страшним І інколи абсолютним обманом. Я випустила ту срібну нить І падаю сама до безодні. Пробач, не зміг вберегти, Те, що Ти називаєш любов'ю. Пробач, я чесно, не знала, Що буде такий от кінець. Я в безодні почуваюся мляво, Не бачу ні ниті, ні світла, Отець. "Де ти?" - кричу я крізь тумани, "Де ти?" - відбиває в ехо цей ліс. Я заблукала в клубку ночі цієї, Не можу знайти я Тебе, відізвись! Мене веде непомітний Взірець, Він шепче дорогу на вухо. Він каже мені: "Це не кінець, Ти маєш мене тільки слухать." Прямую за голосом таємним і тихим, Що так прориває наскрізь. Здається я бачу світла меркання, Здається, я пізнаю власну душу. - Не звертай на ліво, прямо іди, І весь час — не тільки зараз, Іди по стовбуру міцному й товстому, Не звертай на гілля неправдиві й ламкі. Я слухаю Його, Йому я служу, Нехай і зараз не завжди з Тобою. Я серцем і духом віддаюсь лиш Йому І вірю, що спасіння Його обрету.
7
0
218