SAFETY
Many Times we've gone the wrong way Many Times we taken the wrong path Many Times our desires has led us so far Far away from safety arms Many Times we've judged things wrong And in ignorance followed our thoughts Many Times we've rushed to deaths door Yet unawares we've waltzed along But for the Mercies of the Lord Who kept the mystery doors shut Shutting the mouth of death himself He rescued us from the jaws to hell Unending has being His covering Protecting us from the camouflaged tomb In His abundant love towards us Has He made light all of our flaws So to Him Give the Praise And to Him bow in Reverence Giving to Him All the Thanks Lifting up Holy Hands For by His Mercies we're not consumed And by His Grace are we delivered Made Alive in Him and forever rescued He Keeps us safe from All Harm Christ Jesus is He we speak of If you're yet to make Him your Lord Today is never late to make Him yours Choosing this day to make your choice Making your choice to start Afresh Starting afresh at the beginning The beginning of the remaining The remaining days of your life. ©heavenly_broadcast # Punchline- So Give Praise to Him, living in awe of Him, who through the years has kept you safe, even when in innocence, you waltzed mindlessly to deaths door Psalm 124:1-3.
2018-12-21 12:24:10
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4535
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12016