قُلتُها لَكِ

Plas

قُلتُها لَكِ من سالِف الزَمَن .. لا تقربي كرامة الاولين .. قُلتُها لَكِ من سابق الأوان .. لا تلعبي الآلاعيب .. قُلتُها لَكِ كساعٍ للمحبوبين .. ألا تسمعين صوت الحاقدين ؟ ألا تفهمين جنون اللاعبين ؟ قُلتُها لَكِ و كلي يقين... فلن تفعلي ما تؤمرين...

2018-06-10 01:11:40

8

19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (19)

Bsbs

انت الاسوء بيها ؟؟؟

Відповісти

2018-08-01 14:42:39

1

Bsbs

انت معلم المعلمين

Відповісти

2018-08-01 14:42:50

1

Plas

@Bsbs خجلت 😂😂😂😇😆

Відповісти

2018-08-01 15:03:22

1

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12370

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11409