Блог
Всі
Всім привіт!
Особисте
Привіт всім! Я старий користувач Surgebook, і дуже рада, що знову маю можливість писати тут. Останнім часом я активно вчуся писати лише українською мовою. Це дається мені нелегко, адже вже давно живу за кордоном, але я не хочу забути солов'їну.
Якщо ти хочеш підтримати мене — буду щиро вдячна. Це справді мотивує мене рухатися далі, вдосконалювати свої навички та писати ще більше.
Тут, у Surgebook, я знайшла не лише платформу для творчості, але й місце, де можна зустріти людей, які поділяють твої інтереси, надихають і підтримують. Ваші поради, відгуки чи просто добрі слова — це як промінчик світла, який додає сили.
Буду вдячна за ваші думки, зауваження чи просто слова підтримки. Разом ми можемо створювати щось особливе! 😊
3
133
Книги
Всі
Вірші
Всі
Досить
Чи чуєш, як гулить цей гнів, мов буря,
Мов грім по небу, що ніколи не стихає?
Це небо нашої землі — вогонь і зброя,
Це голос воїнів відважних не вмирає.
Ми мовчали, коли крали наші землі й води,
Коли рубали ліс, продавали надра й душу.
Ми мовчали, коли замовчували правду,
Але тепер досить! Чути кожен крик і шепіт.
Ти бачив їхні палаци з золота й бетону,
Побудовані на кістках тих, хто гнув спину.
Ти чув їхні пусті обіцянки з екранів.
Ті самі, що вчора, роками повторювались знову.
Вони нас лікували, але тільки отрутою,
Лише задля влади, для себе і для грошей.
Ми — ті, хто витримав бурі, зраду і холод,
Наш час настав, ми оберемо свій шлях і долю.
Досить жити під залізним чоботом зневаги,
Топтати нашу волю, наші мрії й думки.
Ми будемо стояти, мов залізні стяги,
Бо у нашій крові — вогонь революції й війни.
Слава героям, що загинули в бою,
Слава тим, хто встає, хто живе для мети.
Ми не будемо тихими в наших розпачах,
Разом ми сила, вогонь надії палає в очах.
Ми збудуємо мости, з’єднаємо серця,
Наші мрії не зникнуть, як дим у вітрах.
Відтепер ми народ, в єдності сила,
Вистоїмо до кінця, адже в нас свята мета.
Нехай жахи минулого залишаться позаду,
Ми не підемо назад, бо ми вільні люди.
Забудемо страхи, ми будемо кричати,
За правду, за любов, за те, що не згасне!
Досить! Хай лунає наш крик, нехай гуде земля,
Це не просто слова — це наша свята боротьба.
Досить! Час діяти, час перемагати,
Станьмо разом, будемо волю здобувати!
1
0
65
Вогонь і Гроза: Гімн незламності
Я не хочу бути злою, в почуттях своїх німою.
Я — людина,і на цьому має бути все сказано.
Не зламаєш, не зігнеш, бо в мені вогонь палає.
Я — людина, це мій гімн, що крізь простір лунає.
Не сховаюсь я в тіні, не віддам своїх ідей.
Я борюся, я живу, і життя — це мій трофей.
Нехай світ суворий буде, хай кінчається відлік,
Я стоятиму незламно, кожен бій — це мій виклик.
Світ великий, світ жорстокий, та у ньому є моє місце.
Я не здамся, не впаду, буду йти крізь все, як міць.
Хай зігнуть мене вітри, хай стискає холод злий,
Я стоятиму, як скеля, кожен день — це мій бій.
Кожен крок — це перемога, кожен погляд — то вогонь,
Я наважуся на більше, буду йти вперед крізь сон.
Мій голос — то зброя, що ламає всі стіни,
Я — людина, і це слово має силу незмінну.
Я не втрачу свою волю, не зламаєш мене вщент,
Бо в серці моїм правда, і вона — мій аргумент.
Кожна рана — то урок, кожен біль — це моя сила,
Я пройду крізь бурю, бо не зламать вам мої крила.
Слідами стеляться дороги, пісня вітру — моя мова,
Я піднімусь на вершини, де ніколи не була дорога.
У кожній бурі знайду спокій, в кожній тіні — світло знов,
Я життя своє малюю, а не просто йду крізь сон.
0
0
81
Самотня дурня
Я відкриваю очі, навколо — лиш тиша,
Сподіваюсь почути хоча б якийсь крок.
Знову сама я залишилась,
Сумно, та звикла вже до цих мук.
Сама одягнусь, причешусь.
Їсти знайду, розігрію.
Як завжди, я чимось займусь,
Нудьгу свою розвію.
Я виросла такою,
А не народилась.
Самотня я завжди була,
В мені дитина помирала.
Хто це? Хто це? Невже я?
Ховалась я за деревом, у шафі,
Аби частиною не стати всіх цих жахів.
Щасливою я була...
Подумати глибше, так не скажеш.
Сама не знаю, ким була,
Тепер уже навіть і не знайдеш
Ту відповідь на всі питання, що чекала.
А може, й душі ти і не мала?
Слів просто так ти не вгадаєш,
Того, що було, вже не маєш.
Невже?
А як же вся ця дурня,
Що заснути не дає,
Вбиває щодня?
1
0
84
