Дитинство
Минає час, минуло й літо,
І тільки сум залишився в мені.
Не повернутись вже в дитинство,
У радості наповнені, чудові дні.
Я пам'ятаю, як не переймалась
Та навіть не гадала, що таке життя.
Просто ляльками забавлялась,
І не боялась небуття.
Любити весь цей світ хотіла і літати,
Та й так щоб суму і не знати.
І насолоджувалась всім, що мала.
Мене душа моя не переймала.
Лиш мріями своїми я блукала,
Чарівна музика кругом лунала.
І сонечко світило лиш мені,
Навіть коли були похмурі дні.
І впало сонце за крайнебо,
Настала темрява в душі моїй.
І лиш зірки - останній вогник,
Світили в океані мрій.
Тепер блука душа моя лісами,
Де вихід заблокований дивами,
Які вбивають лиш мене.
Я більш не хочу бачити сумне.
Як птах над лабіринтом,
Що заплутав шлях, літати.
И крилами над горизонтом,
Що розкинувсь на віки, махати.
Та не боятись небуття,
Того що новий день чекає.
Лиш знову насолоджуватися життям,
Яке дитинство моє знає.
2017-11-17 20:50:18
71
4