مُعلِمي
إنبثقت ومضة تنيرُ ظلمة الأيام لكَ منا جزيل الشكر والعرفان لقد أنرت لنا السبيلا وكُنتَ لنا به دوماً دليلا لقد أتعبت نفسكَ كى ترانا بعزٍ وما ارتضيت لنا بديلا لك التكريم يا قمر المعالى ففيك تجمعت حُسن الخصال بفضلكَ قد علوت اليوم قدراً فقدرُك بين كلُ الناس عالى فعذراً معلمُ الأجيالِ عذراً بحقِكَ لن يفى أبداً مقالي وكم يكفيك فخراً فبين الناس فضلُك قد تناهى فأنت لنا كنور الشمس حقاً بعلمك كنت للدنيا سناها مُعلِمي : قالوا عنك قُم للمعلمِ وفهِ التبجيلا كاد المعلِمُ أن يكون رسولا Ĥõđã Mõĥàmêđ
2020-07-28 15:44:19
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
سين
خدي قلبي عالقمر دة 💕💕
Відповісти
2020-07-28 23:46:14
1
Arris
يلاهوي بجد🙈⁦♥️⁩⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-28 23:48:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4385
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7494