Вірші
Всі
р5
ти мені не друг і не коханець
цікава суміш дивних почуттів.
і це не зле...
ти зовсім не поганець,
але так важко танцювати між вітрів.
так важко далі вести танець
і снити те,що ти таки зумів.
ти – це мої не сказані слова,
пробач,я зовсім не смілива,
але та пташка у мені жива,
така наївна і така мінлива.
ти – це мій постійний страх
і дотик болю в скронях,
а ця блакитна посмішка в очах
неначе ніж в твоїх долонях.
і скільки ран ти ним уже завдав,
і скільки будеш шматувати
ні жалю,а ні смутку не вдавав,
і так й залишив тихо помирати.
2
0
11
Моє
Моє небо і моя земля,
Мій клопіт і моє тремтіння,
Моє все те,що ти і я,
Мій недруг і моє прозріння.
Моя ознака слабкості,
Мій страх,моє страждання,
Ти мій об'єкт ненависті,
Мій ворог і моє бажання.
Мій космос,моя височінь...
Мої ліки і моя недуга,
Ти сплетений з усіх моїх ясних промінь
В житті моїм і світла й темна смуга.
Мій кат,мій плач,моє протистояння,
Мій перший поцілунок,перша біль,
Мій крик,мій крок,моє благання,
Мій дощ,мій шторм і мій самотній бій.
Моя тривога і моє розчарування,
Мій гнів і злість моя — це ти...
І ти це все,і ти як покарання,
Незмога – ти, забути і піти...
10
2
232
Провина
А я у війні і воюю з собою...
Вагаюсь,ненавиджу,б'юся об стіни,
Зведені сніни від смутку і болю,
Страху і бажання,що зі мною постійно.
І як тепер вбити у собі єдине,
Через що болить в грудях, полонить думки?
Як знищити це розуміння провини,
Це відчуття своєї вини?
На що я пішла? Піддалася спокусі...
Підкорилась бажанню,забула про все,
Щоб відчувати на тілі укуси,
Солодкі укуси,що поглинуть мене...
Твої поцілунки слід лишили на шиї,
Й на оголених плечах лишили сліди.
І це ще нічого, якби не боліло,
Якби не проникли,би в душу вони.
В мою скивджену душу,пусту і забуту...
В яку я дала тобі увійти...
Може,щось скажеш мені про спокуту?
Як же знаходиш завжди її ти?
10
0
161
