Чи вдома я?
Говорять, що у всього є початок, Є кінець; Третина й середина... Нема кінця тому лиш, де живем Любові до Вкраїни. Любові до калини, до верби Любові рідним милостливим краєм Любові до Дніпра-ріки, Дуная Любові до землі кінця немає. Приїхав якось з заходу на схід Старий, не молодий вже пан Планував завжди свій кожен хід Ім'я його - Степан. Любив він дуже мандрувати Дивитися на світ любив; По недоторканій землі ступати І часу марно не губив. Бува, гуля Степан у Польщі Гуля у Швеції краях Чому ж такі чуття гіркущі, Ніби в ворожих кораблях? За все життя бував він всюди, Але не бачив одного: Які є в Україні люди, Що мешкають удаль нього. Недовго думаючи пан Зібрав все те, що треба Він перебравсь через паркан І подививсь у небо. - Чи міг я буть сліпим таким? Чи міг я бачить світ? Навіть коли ж був молодим Не міг побачить цвіт. - Цвіт рідної країни Що робиться на сході там? Цвіт неньки України Всю душу я цьому віддам! Степан, зібравшися з думками, Рішився рушить в путь далеку Він усілякими стежками Йшов далі незважаючи на спеку. Пройшла година, два і три Пан не хотів і зупинятись навіть Він думав: "Ось, лишилось тільки три Але цим світом час же править..." Степан дістав годинник Подивився час: вже було пізно Настільки пізно, що аж злісно, Що не встигає він за раз!.. Заснув під деревом у полі Як завжди з різними думками Він думав про справжнюю волю Дана що страшними вовками. Під утро вирушив у путь. ... "Ось воно! Нарешті я удома!" - Вдиха Степан знайомий вітер "Не бачив ще цього кордона Як рад я - вже немає літер!" Але це щастя швидкоплинне Було у нього в голові Якесь чуття було глибинне При цій тутешній вимові. Звідусіль чується мова Але не рідна аж ніяк! "Прівєт, дєла как?" - чутно слово "Чи вдома я?" - спитав Степан? Чи може буть таке, що у країні Іде розмова чужим словом? Знаходжусь я на Україні? Чи помилився я кордоном? Де можна чути рідну мову? Де дружна, любляча сім'я? Як же вернуть цю мить чудову? Чи вдома я?
2018-10-07 22:45:39
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2518
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4219