Вірш що зрозуміє кожна дівчина
У кімнаті тиша, мов тягар, Стіни шепочуть про забутий жаль. На вікнах дощ малює слід самотній, А серце рветься криком безповоротнім. Світло лампи — тьмяне, як її мрії, Що згасли в тіні чужої надії. І кожна хвиля нічної години Шепоче про те, як болить без причини. Де ти, хто мав би тримати за руку? Де слово тепле у цю гірку муку? Та тільки тінь лишається поруч, Як спогад про втрату, що завжди невчас. Вона сидить, мов статуя з криги, І дивиться в небо крізь шибки вологі. А там між зорями, десь вдалині, Загубилось тепло, що сниться у сні.
2024-11-29 17:12:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2000
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16591