Вірш що зрозуміє кожна дівчина

Ігор Дмитрієв

У кімнаті тиша, мов тягар, Стіни шепочуть про забутий жаль. На вікнах дощ малює слід самотній, А серце рветься криком безповоротнім. Світло лампи — тьмяне, як її мрії, Що згасли в тіні чужої надії. І кожна хвиля нічної години Шепоче про те, як болить без причини. Де ти, хто мав би тримати за руку? Де слово тепле у цю гірку муку? Та тільки тінь лишається поруч, Як спогад про втрату, що завжди невчас. Вона сидить, мов статуя з криги, І дивиться в небо крізь шибки вологі. А там між зорями, десь вдалині, Загубилось тепло, що сниться у сні.

2024-11-29 17:12:45

Інші вірші поета

Шукаю Тебя Люблю Я Тоже Очень Забув Дурманить

Інші поети

Peter Parker

@Peter_Parker

Lolly Jail

@pain_and_sweetness

Олексій Мельничук

@Alekzzz

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3674

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17056