Вірш що зрозуміє кожна дівчина
У кімнаті тиша, мов тягар,
Стіни шепочуть про забутий жаль.
На вікнах дощ малює слід самотній,
А серце рветься криком безповоротнім.
Світло лампи — тьмяне, як її мрії,
Що згасли в тіні чужої надії.
І кожна хвиля нічної години
Шепоче про те, як болить без причини.
Де ти, хто мав би тримати за руку?
Де слово тепле у цю гірку муку?
Та тільки тінь лишається поруч,
Як спогад про втрату, що завжди невчас.
Вона сидить, мов статуя з криги,
І дивиться в небо крізь шибки вологі.
А там між зорями, десь вдалині,
Загубилось тепло, що сниться у сні.
2024-11-29 17:12:45
0
0