Ларс усе намагався відігнати від себе сон, поки йшов коридором житлового корпусу. Його викликала нічна зміна, повідомивши, що потужність одного з генераторів різко знизилася, і без його допомоги вони не можуть виявити причину.

Яскраве світло прожекторів болюче різануло по очах. Вісім світлових вишок оточували теплову електростанцію, працездатність якої підтримували переважно прості люди без належної освіти. Керувати ними доводилося Ларсу та ще кільком інженерам, які працювали на станції ще до того, як темрява стала небезпечною для життя.

Стукаючи чоботами по залізних сходах, він піднявся до пункту управління, де на нього вже чекали підлеглі.

- Ось, поглянь на показники, - Джаред вказав пальцем на червону стрілку.

- Проблема не в самому генераторі, - одразу визначив Ларс, пробігшись очима по іншим лічильникам, - Це парова турбіна. Бачиш? - він вказав на іншу стрілку. - Під високим тиском лопаті часто зношуються, а на нашій станції їх не змінювали невідомо скільки років. Напевно, одна з них стала несправною. Потрібно призупинити роботу блоку та подивитися. Шлях туди лише через відсік конденсатора.

- Але ж це під землею, - з явним занепокоєнням нагадав Джаред.

- Візьмеш із собою фосфорні лампи.

- Я? Я навіть не знаю, куди дивитись. Нехай цим займеться хтось із ваших.

- Ти ж працював інженером корабля. Там також є турбіни.

- Так, але не такі, - наполягав Джаред.

Ларс потер втомлені очі і знову глянув на показники. Відкладати було не можна.

Вже за двадцять хвилин на ньому був хімзахисний костюм, а в руці сумка з інструментами. Люк відкрили не відразу, спочатку залишивши невелику щілину і проштовхнувши в неї пару довгастих фосфорних ламп, випромінюючих блакитне світло. Ларс натягнув на лоба ліхтар і покрутив, налаштовуючи яскравість.

- Ми не закриватимемо. Якщо що - кричи, - сказав один із інженерів-механіків, дивлячись на нього так, ніби той ліз на крило літака, що от-от мав здійнятись в небо.

Нічого не відповівши, головний інженер став неквапливо спускатися залізними скобами. Зістрибнувши з останньої, він насамперед озирнувся, перевіряючи чи немає неосвітлених ділянок.

- Гей, киньте ще пару! - крикнув Ларс, і повз його голову пролетіли ще дві блакитні лампи. Він розподілив їх по кутках. Обійшовши довкола конденсатора, чоловік знайшов люк у турбінний відсік. Вентиль трохи приржавів і піддався не відразу. Тепер найважче — труба турбіни. Ліхтар світив яскраво, але тіней залишалося надто багато. Ларс почав швидко перебирати руками у пошуках пошкодженої лопаті, але тут з глибини труби ніби повіяло повітрям, і це повітря принесло звуки, схожі на шепіт. Направивши в той бік світло ліхтаря, інженер нічого не побачив, і шепіт припинився. Стало дуже жарко, на обличчі виступив піт. Переглянувши всі лопаті, Ларс так і не зміг знайти пошкодження. У чому тоді була проблема?

Вибравшись із труби, він раптом зрозумів, що стоїть у калюжі.

- Що за…

Чоловік перевів погляд на конденсатор. Він міг заприсягтися, що хвилину тому з ним усе було гаразд, але зараз труба, що підводила холодну воду, буквально тремтіла, а зі швів вилітали бризки. Одна з ламп опинилася під водою і згасла. Ларс поспішив дістати з сумки ключ, щоб підкрутити болти, але тільки-но, він його примостив, інші скріплення теж почали стогнати від напруги. Здавалося, конструкція от-от лусне, і це ніяк не піддавалося логічному поясненню, окрім як… генератор вимкнули, а подачу води ні. Відповідно, тиск багаторазово посилився. Ідіоти.

- Вимкніть подачу води! - голосно проривів Ларс, розуміючи, що, швидше за все, вони не встигнуть, - Вимкніть воду!

Намагаючись хоч якось відтягнути момент, він підкручував болти то там, то там, але з кожною секундою робити це ставало дедалі важче через тиск. Погасли ще дві лампи, а та, що ще світила, ледве могла заповнити собою весь простір. На ліхтар потрапило багато води, і він блимав. Впиваючись обома руками в ручку ключа, Ларс усе виразніше чув шепіт з темряви. Йому здалося, що краєм ока він бачить, як до нього щось наближається. Щось чорне на чорному тлі. Простір навколо почав спотворюватися.

- Начальнику, вибирайся звідти! - почув він стурбований голос Джареда.

Ларс кинув інструменти і метнувся до сходів, чуючи, як один за одним, наче кулі, вилітають болти. Піднімаючись нагору, він відчув, ніби його схопили за ногу і тягнуть униз. Опустивши ліхтар, що ледве працював, він нічого не побачив, а відчуття чужого дотику зникло. Він прискорився. Йому допомогли вибратися кілька пар рук, і Ларс, охоплений жахом, поповз по землі подалі від люка. Він очікував, що будь-якої миті дещо вбивче вискочить слідом. Але цього не сталось.

- Що трапилося? - запитали в нього.

- Перекрийте воду. Перекрийте… воду, – захекавшись, говорив він.