Русалка
Вона вийшла із моря на світанку , Як Посейдон ще бачив третій сон. Чекав її на березі щоранку Коханий , що русалку віднайшов. Закоханий без тями у русалку, Відкрив для неї серце ,бо кохав . Вона ж така чарівна , горда пава, Від неї розум і свій розсуд він втрачав. Коли торкнулася на морі хвиль рукою, Неначе птах , змахнувши враз крилом. Така містична й загадкова німфа, Довкола все розквітло й ожило. Їй заздрили морени в океані, Бо врода в неї б`у л а неземна. Не рівня їй ніхто у синім морі, Бо має чари - русалонька морська.
2020-10-22 17:25:09
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Іринка Диняк
😍😍😍
Відповісти
2020-10-23 13:45:34
1
Ірина Возняк
@Іринка Диняк ❤❤❤❤😍😍💋
Відповісти
2020-10-28 13:46:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10616
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2880