Літо
Irunkaa
Люди ідуть , люди тікають, Люди у світі місця не мають. Люди біжать , люди кричать, Знаєш , мені їх так жаль. Не можуть знайти у світі щастя , Воно ж біля них , йди приглянься. Хай не шукають самотність зараз! Хоч я сама недавно здалась. Знаєш, здалась, але себе переборола, Тепер у світі на все я готова, Готова долати неможливі цілі, Готова ділитись тим , що умію. Готова співати від щирого серця, Готова танцювати , не факт , що це вдається. Знову привіт , моє чудове літо , Можливо, про тебе, кіно відоме знімлю. P.S. Переважно для всіх депресивною порою є осінь, а в мене навпаки - весна. Не знаю чому ... Писала цей вірш минулого року . Чекаю ваших коментарів. Гарної ночі 🌃
2018-06-13 19:40:08
4
0
Інші вірші поета
Вічність
Інші поети
Baekhyun
@yoona_Novels
Angel Angel
@arayhel
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3395
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5643