Літо
Irunkaa
Люди ідуть , люди тікають, Люди у світі місця не мають. Люди біжать , люди кричать, Знаєш , мені їх так жаль. Не можуть знайти у світі щастя , Воно ж біля них , йди приглянься. Хай не шукають самотність зараз! Хоч я сама недавно здалась. Знаєш, здалась, але себе переборола, Тепер у світі на все я готова, Готова долати неможливі цілі, Готова ділитись тим , що умію. Готова співати від щирого серця, Готова танцювати , не факт , що це вдається. Знову привіт , моє чудове літо , Можливо, про тебе, кіно відоме знімлю. P.S. Переважно для всіх депресивною порою є осінь, а в мене навпаки - весна. Не знаю чому ... Писала цей вірш минулого року . Чекаю ваших коментарів. Гарної ночі 🌃
2018-06-13 19:40:08
4
0
Інші вірші поета
Вічність
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Юнита
@neizvestnaya_kim
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4103
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11410