Вірші
Втомилась
Ти знову приходиш до мене ві сні
Навіть там я для тебе буду ніким.
Прошу поцілунок замість тисячі слів,
Якщо ні, то усе назад поверни.
Я втомилася бути твоєю через раз,
Я втомилася від пустих обіцянок.
Не думала, що це скажу, але немає ніяких "нас"!
Я втомилась від твого "кохання"
3
0
597
Очі твої
Твої очі.... Вони як магніт.
Притягують. Та я не опираюсь.
Іду не відчуваючи ніг.
Можливо тому, що я їх вже знаю.
Можливо тому, що не йду а літаю.
Вони як золото, що блиск яскравіше зірок.
Вони як бурштин, прекрасні та цінні.
Крізь них я дивлюся у тебе, наче крізь скло...
Наче крізь марево тіні.......
2
0
637
Іди!!!
Любиш??? То піди скажи!!!
Чому це досі ти сидиш!??!
Любиш!? То не мовчи!!
Відправ їй смайлик, SMS залиш.
Вона мовить до тебе три слова,
Та те, що відчуває, не передать!!!
Хіба так важко сказати знову:
"Я люблю тебе. Ти мусиш про це знать!!!"
2
0
796
Згадаю, і більш ніколи
Я чомусь знову згадую весну...
Оту прекрасну, світлу пору,
І здається, що більш ніколи не засну...
Бо досі пам'ятаю миті, що провела з тобою.
Здається, що не почую співу пташки,
Отого завзятого солов'я............
І ось вже літо,..... на душі так важко,
Бо не згадаю того парку, де гуляли ти і я....
💔💔💔💔💔😔😔😔😔
1
0
521
Цей вірш про дружбу
Так важко друга справжнього знайти...
Бо їх вже мало в світі залишилось.
Найщасливіші миті з ним щоб розділить...
Про це навіть і не снилось.
Так мало тих, хто не шепочеться за спиною,
У кого щира посмішка, ласкаві очі,
Кому весело разом з тобою...
Саме таку знайти я хочу!
Подруга, більше 20-ти, хоч роздавай!
Чесні і не дуже, брехливі є й завзяті...
Просто на примітку... просто знай...
Та дружби вузли із ними я не можу зв'язати.
Та з дитсадка лише одна!
Вона ж бо порадниця, сестра!
Коли потрібно враз прочистить мізки,
Перебере твій гардероб, і все ж знайде, що вдягти!
Вона лиш знає в кого закохана без сил.....
І тут ви запитаєте:"Чому!? Ну звідки!? Звідки?!"
Я відповім:
"Бо моя! Тому що справжня! Моя, тому що найкраща!!!"
1
0
574
