Наступного дня докери плідно попрацювали й завантажили та закріпили більшу частину обладнання, роботи залишалось на один день. Сонечко, отримавши кілька мейлів з офісу, ходив немов вхопив сонячний удар посеред пустелі. Валєра мигнув червоним носом біля камбузу, пропустивши вечерю, і зник в нетрях машинного відділення. Вдавав, що важко працює, але стійкий шлейф перегару демаскував усю цю таємну операцію. Повечерявши вкотре рисом з курячою грудинкою, Вернигора зайшов до кока:

-Дякую, ти мене дуже виручив, гадки не маю, якби те все провернув наодинці.

-Велкам, чіп.

-Я перед тобою в боргу, не знаю, якби сам поступив на твоєму місці, а де ти...

-Дурні молоді роки.

Боб задер свою футболку з логотипом компанії та показав глибокий опік на пів пуза, схожий на слід від праски.

-Мені пощастило, -— промовив він натхненно, — знайти правильну жінку, чого бажаю і тобі.

-Я твій боржник.

-Пусте, накинь трохи овертайму1 і розійдемось.

Гордій заскочив у таксі та попрямував до того самого готелю. На вході йому мило посміхнувся швейцар, він піднявся ліфтом на потрібний поверх і вже хотів вставити ключ-картку в замок. Несподівано розчинились сусідні двері, Оксана приклала пальця до губ та жестом запросила увійти. Розгублений Вернигора якусь мить вагався, але переборошив свій страх, сторожко увійшов крізь двері. Номер був, майже, ідентичний попередньому, його око зачепилось за велику пластикову валізу прямо навпроти дверей.

-Ти, сука, мені винен, як земля колгоспу, — прошепотіла жінка, — віддай смартфон і вали з Амстердаму, щоб твого духу тут не було, бо я зроблю те саме ще сьогодні.

-Шось з Марітною?

-Всьо з Мартніою — гаплик її. Той вен з марокканцями розстріляли з автоматів, блядське дежавю з дев’яностих.

-Шо?

-Хрін в пальто, кажу тих марокканців убили, все місто на вухах стоїть.

-Тіло, ти бачила її тіло?

-Все згоріло, трупи понівечені.

-Значить не бачила?

-Та капець якийсь, морячок, ти зовсім з головою розлучився? Давай мій телефон, треба валити звідси, мене хтось пас дорогою сюди.

-Ні, ми домовлялись про інше. Ти мала дізнатись куди поділась Март...

Раптом пролунав специфічний хлопок, ніби приглушений постріл, з дверей полетіло шмаття, потім ще два рази.

-На підлогу, — прокричала Оксана.

Жінка шарпнула ошелешеного Гордія за рукав, вони звалилась додолу якраз вчасно. Кулі просвистіли над їхніми головами та влучили в стіну позаду, перестрілка тривала ще якісь секунди, за дверима хтось упав і завив. Оксана кинулась до своєї валізи, шарпнувши за блискавку. Звідти повалив густий, сизий дим, потів з’явився коротун з пістолетом кольору оливи та чорним глушником. Він втупився в смартфон, запхнувши зброю в кобуру. За мить стрілець дістав пістолет і наче в ефектному бойовику підійшов до дверей по усім правилам спецпризначення, він нарізав сектори, виглянув, упевнитись та промовив:

-Чисто, валим доки не прибуло підкріплення.

Коротун дістав скотч, заклеїв дірку на валізі й знову там розмістився. Оксана обережно її закрила.

-Хто це?

-Чувак який може влучно стріляти з валізи, морячок, ти нормальний взагалі таке розпитувати?

Вернигора промовчав, втупившись у квадратик скотчу на темному пластику.

-Смартфон, я сказала, — жінка розвернула валізу в сторону Гордія.

-Він на кораблі.

-Придурок, і шо з тобою накажеш робити?

-Я пішов.

-Стояти!

-Я ніколи тут не був, тебе не знаю і ніколи не бачив, айфон втопився у каналі, вчора.

-Морячок, не дай тобі Боже.., — з валізи донісся стукіт, — твоє щастя, шо час піджимає.

-Хто вбив тих марокканців?

-Люди з довгим носом живуть яскраво, але мало. — відказала Оксана з дверей, — дона Мартіна завжди була бідовою, тікай з Амстера.

Гордій вийшов невдовзі, зі здивуванням відмітивши відсутність трупа, на червоному ковроліні буріли лише сліди свіжої крові, стрілець утік пожежними сходами. А ще він помітив зламані двері того номера в який хотів увійти спочатку. Про всяк випадок вирішив повертатись в порт на таксях. Вечірні новини справді горіли заголовками про резонансне вбивство, але конкретної інформації, про стать, національність, навіть кількість загиблих, ніде не було.

Ніч видалась нестерпною, липке відчуття повної безпорадності душило гідравлічним пресом, у Гордія навіть почала смикатись щока, а на оці з’явилась кривава плямка.

-Давлєніє, — промовив Валєра голосом, фельдшера з сільської амбулаторії, — треба розширити сосуди.

Склянка темного рому мала вирішити цю справу, Вернигора влив у себе налитий алкоголь без будь-якого задоволення і пішов з ЦПУ назад до каюти. Тиск, саме так, він відчув, як весь світ звалився йому на плечі з усією своєю несправедливість, фатумом та іншими негараздами. Якогось біса Гордій запав на проститутку і не те щоб просто вона вміла класно тархатись. В Одесі з цим ніколи не було особливих проблем, жінки з українського півдня своїм темпераментом, талантами та скілами могли б запросто посперечатись з розкрученим брендом француженок та італійок. Це спостереження має цілком практичне підтвердження, досить тільки порахувати скільки їхніх чоловіків узяли собі українок за дружину. Він втюхався в Мартіну, як обслинений хлопчисько, без тями, обмежень та іншого суспільного догмату, з повним розуміння чим вона заробляє собі на прожиття. Чи це справедливо, а чи може бути кохання справедливим? Будь-яка форма залежності, виключає такі поняття. Найсильніші почуття звертаються до найдавніших архетипів, де слабший підкоряться. Ця первісна модель соціальної поведінки має широке охоплення й понині у нашому супер-гуманному та цивілізованому світі: кількість учасників БДСМ-ігор2, не кажучи вже про особливості деяких світових релігій, яскравий тому приклад.

Вернигора кілька разів набирав номер залишений слідчим, хотів йому зізнатись. Але в чому, він власне не скоїв нічого протизаконного і розповів й так все що знав. Натомість Гордій набрав приватного детектива, розцінки кусались, але ж просто отак сидіти він не міг, його серце вимагало знайти свою володарку, щоб вона знову могла ним володіти, або хоч змогти її оплакати. Сонечко ледь не попирхнувся, почувши прохання свого старпома, видати аванс в тисячу двісті євро.

-Откуда у бомжа пєчєнья, у мєня всєго сємсот осталось за ету стоянку. Ти же знаєш політіку компаніі, нє больше трьохсот доларов в одні рукі.

-Агент може звозити мене в банк, зняти?

-Зачем тє столько?

-Хочу хату тут взяти!

-Я попробую, — відповів вкрай здивований капітан, — шо с погрузкой?

-Чекаємо коли підвезуть той контейнер, все інше на борту.

-Остойчівость, крєплєніє — іграєт?

-Так, все закріпили на совість, копія розрахунків на містку.

У агента допомогти не було часу чи бажання, але детектив за лишню сотню погодився приїхати власною персоною, а гроші отримати банківським переводом. Вернигора описав йому коротко все що знав, скинув фото Мартіни зі свого смартфона на мейл.

-Можна глянути ваше тату? — запитав нідерландець на відмінні англійські.

-Так, — Гордій зняв верх робочого оверолу та задер футболку.

-Гарна робота, дуже гарна, я зроблю фото?

-Авжеж, це може якось допомогти?

-Дрібниці важливі, хто-зна, може ви накурились і набили їх по-приколу, а може це закодоване послання.

-Я шукав у мережі, нічого такого.

-Шукати потрібно вміти. — смартфон детектива пікнув підтвердженням транзакції. — гроші надійшли, спробуй допомогти у вашій справі, хоча обіцяти нічого не можу, занадто мало інформації.

-Сподіваюсь на вас.

-Як мені з вами зв’язуватись?

-В океані стільниковий не ловить, але мейл працює через супутник, пишіть туди.

-Домовились, я надішлю звіт за тиждень, а далі буде видно, на все добре.

1Овертайм — понаднормовий час, що оплачується по окремій ставці.

      2 БДСМ - це форма сексуального вираження, яка передбачає охочий та консенсусний обмін владою.