Сон чи реальність Мить життя

Сон чи реальність

Чорна машина, а біля неї чоловік. Цей мужчина мав у своїх руках маленьку книжечку з хрестом (Біблія?). Він не схожий на священика, але цю книгу чоловік використовує більше, ніж власну хустинку. На вигляд він був зовсім не товариський, але коли до нього підійшов його друг (як мені здалось на перший погляд), він посміхнувся такою теплою і щирою усмішкою, що я знову спитав себе, хто він?
Вся вулиця навколо темна, але костюм чоловіка білий, що вирізняв його серед чорної маси людей. Невже він…
Все це перервав звук дзвінка у двері.

- Що це таке? Чому так рано потребують моєї уваги? Хто це?

Двері відчиняються. Стоїть молода, приваблива жінка. Я її зразу впізнав – це була Фріна Лонет.

- Чому ви тут? Я вже все зробив, що ви мене просили.

- Ні, не все! Ви забули, чи не так?

- Що забув? – раптом в моїй голові блимнула лампочка, що означало одне, я забув про зустріч з фанатами.

- Ви напевне вже усе згадали і я можу не казати.

- Пані Фріно, я відпрацюю.

- Авжеж, а хто заперечує! Ваша зустріч відбудеться завтра о 17:00. Не забудьте і цього разу!

- Так, Пані, я буду.

Я пішов у свою кімнату, але через крісло-пуфік моє тіло вже було на підлозі. Біль була страшенна, тому я вирішив досипати на підлозі.
Фріна, що за чудна жінка! Вона водночас така мила і зла. Невже усе це може поєднуватись в одній особині. Її вигляд нагадує мені вчительку старших класів, адже костюм, що вона носить, робить лінії фігури досить чіткими, що злегка вимальовує в моїй голові образ німців (строгих, ідеальних, без єдиної помарки). Часом Фріна проявляє ці риси характеру, але коли хтось говорить про це їй в обличчя, вона завжди заперечує.

Думки про неї завадили моєму сну. Тоді я встав і пішов на кухню.

- О моя артистичність! Ви ще не пішли? - як вона мене налякала своєю появою у моєму домі.

- Ні, як бачите, я ще досі тут.

- Панянко, можливо, ви не зрозуміли, але це мій дім!

- Так, це ваш дім, я знаю!

- То, чому ви ще тут?

- По-перше, я прийшла сюди не тільки, щоб вас збудити і нагадати, що завтра ви маєте зустріч. По-друге, я прийшла, щоб ви, Ріонте, знали, що від тепер я ваш менеджер.

- По-перше, Фріно, я маю менеджера і це не ви. По-друге, мадам, я з вами контракт не укладав, тому ви не маєте права претендувати на цю посаду. - вона мене знову розсердила. Я сам по собі терпелива людина, але ніколи не стикався з таким родом поведінки. Щось нове та, можливо, захопливе. На щастя, мої роздуми привели мене до тями, не втрачаючи контролю, вислухав вже тепер мою менеджерку. Як швидко міняють життя.

- Ріонте, але ми підписували з вами контракт. Ви забули?

Іноді мені здається, що цей світ не справедливий, хоча так і є. Моя забудькуватість зведе мене у могилу!

- Так, я підписував контракт, в якому сказано, що я, Ріонт Фонте, зобов’язаний відвідати ваше шоу і знятися у прямому ефірі з моїми фанатами. І це все, що було сказано! - чому мені тоді, контракт "на одну ніч" не здався дивним. Все ж, це мало бути щось, ніби обговорення послух, а не найм на роботу. Я щось сплутав, або мій менеджер свиня! Напевно, два варіанти правильні.

- Ні, не все! Ви вмієте дочитувати, чи коли не має вашого менеджера ви забуваєте про своє вміння читати? - Він так на мене глянув дивно. А що цей Пан собі думає, що так легко зможе нас позбутися. О, Пане Ріонт, ви як завжди забуваєте, моє шоу вимагає від акторів неможливого. - Насамперед, розгляньте цей пункт, - продовжила Фріна. - Мій палець вказує на Пункт 1, де написано, що суб’єкт, який підписав цей договір починає працювати на нашу компанію. - Невже, ви пропустили цей пункт, чи забули прочитати?

Як я міг пропустити цей пункт, він же на початку всіх інших домовленостей. Гм, дивно все так прозоро! Тоді мені спало на думку, що як це не все! І справді, це так, у контракті ще 20 пунктів, що на 2 роки сковують мені руки. Я розлючений через таку підставу. Чому коли майже все гаразд, появляється Пані Лонет і цей контракт! Я так більше не хочу жити! - Пані Фріно, я хочу обговорити це діло як належне. Мій менеджер не розповів про такі умови контракту. Він просто зробив це сам. Я не погоджуюся на такі умови. Де Ви таке бачили, що лише через одноразову появу у шов, наймають на повноцінну роботу. Невже, ви всі не вивчали право. - я просто почав викручуватися.

- Пане Фонте, це не мої проблеми, що Ви сліпо довіряєте своєму менеджеру. Невже, у Вас немає своєї голови? Де Ви її забули? - він вже не викрутитися!

Ми з нею попрощалися. Після чого, теплий душ звільнив моє тіло від цього негативу. Тоді я пішов у бар. Та раптом мій погляд був прикутим білим костюмом. Я його вже десь бачив. Це просто збіг – заспокоював я себе – більше нічого. Та ні, ця мала книжечка розклала все по своїм поличкам. Я вирішив йти за ним. Через кілька хвилив я пошкодував про це рішення…

Рішення

Коментарі