Unfriend

Jarida Nalisa

keep the love that has just gone keep the heart that has just passed Goodbye to the old days only tears left with the wound she gave Today is quiet Because when I found out today Read the last message for me to stop. After all, it hurts. I want our love to end here Sorry, sorry I made you sad. I made a mistake. I made a mistake. I don't know how to get it back. her feelings too painful to heal I am wrong tear up might be a waste of time But if it turns you back, I agree. Love me still But I don't know if you want I want you to stay, but I don't know if you will go or not. I'm so afraid I'm afraid that one day you'll leave me. The heart doesn't really live that hurt her for a long time I want to use it from today 《 JaridaNalisa 》

2021-12-12 17:22:24

Інші вірші поета

just our hearts love each other Him ordinary people Seven days of loneliness

Інші поети

Angel Angel

@arayhel

Younis Sari

@younissari

Алина

@Alina_Krasnobaeva_

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6814

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12715