راية الإستسلام

Jasmine

اليوم وصلت للشعور بالإعجاز اشعر بالإستسلام طوال الاربع سنوات كنت اتقاتل ودائما كنت اضمن عدم الإستسلام لكن اليوم بدأتُ الخسارة أمام الحياة... أشعر أن تلك الأخيرة بدأت رفع راية الإنتصار لا أريد ذلك، لكنني بالفعل تعبت تعبت من كل شيء أشعر أن كل الأبواب مغلقة الهي ارحمني لقد تعبت...

2021-09-08 22:41:18

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Jasmine

@Hakim Gurziz شكرا للرد واعطاء الرأي بس هذا الكلام خرج من قلبي والقلب مش عطول يدق بشكل منتظم 😊

Відповісти

2021-12-18 12:20:35

1

Hakim Gurziz

@Jasmine تالله لتنظيم القوافي حسن إخراج قلب المعاني و لان جاسمين قلبها في الفكر سامي فهي تستحق كل جميل و خير وافي و مع حبي و احترامي❤️

Відповісти

2021-12-18 13:38:18

1

Jasmine

@Hakim Gurziz ❤️

Відповісти

2021-12-18 13:40:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2423

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12015