راية الإستسلام
Jasmine
اليوم وصلت للشعور بالإعجاز اشعر بالإستسلام طوال الاربع سنوات كنت اتقاتل ودائما كنت اضمن عدم الإستسلام لكن اليوم بدأتُ الخسارة أمام الحياة... أشعر أن تلك الأخيرة بدأت رفع راية الإنتصار لا أريد ذلك، لكنني بالفعل تعبت تعبت من كل شيء أشعر أن كل الأبواب مغلقة الهي ارحمني لقد تعبت...
2021-09-08 22:41:18
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Jasmine
@Hakim Gurziz شكرا للرد واعطاء الرأي بس هذا الكلام خرج من قلبي والقلب مش عطول يدق بشكل منتظم 😊
Відповісти
2021-12-18 12:20:35
1
Hakim Gurziz
@Jasmine تالله لتنظيم القوافي حسن إخراج قلب المعاني و لان جاسمين قلبها في الفكر سامي فهي تستحق كل جميل و خير وافي و مع حبي و احترامي❤️
Відповісти
2021-12-18 13:38:18
1
Jasmine
@Hakim Gurziz ❤️
Відповісти
2021-12-18 13:40:47
Подобається
Інші вірші поета
خطوة Pavarotti II Pavarotti III Pavarotti VI
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Soumyadip
@soumyadip
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9272
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12665