Тому, кто думал о цветах
Ты знаешь, Господи, или как там тебя, Весь этом мир - это просто кусок бумаги, Этот день- это надпись на запотевшем окне для тебя, а для нас - это целая жизнь, Для который мы просто игрушки, Купленные в магазине, что зветься "Дураак ", Да, мой милый, мы все здесь придурки, Каждому надо все больше, Наши собаки будки не ценят, Каждая муха - как пыль на ветру. Нет, я не слышу твой голос, Чуствую ззади стоишь , ровно дышишь, смотришь, как я захлебаюсь от крови и от мыслей, что душу кидают в холодный безпомощный пот. Слышиш, у тебя ведь есть столько имён: Иисус, Аллах, Вселенная, Наука, и просто Бог - ты ведь один, или одна, а я такая лишь в единственном экземпляре, ты тоже, но у меня одно имя. Знаешь, при встрече, я б, наверное, тебе сказала, что эта игра просто шикарна, но недоработанная, как крылья бабки на рынке. Слышиш , ты ведь тащишся, когда Слышиш молитвы, а они - просто мусор ,который кидают возле мусорок, мы, поэты, в твоём мире случайно, наверно, ты создал нас, когда тебя одалела сильнейшая совесть, ты понял то, что сотворил, ты понял, что под словом "человек" сотворил апокалипсис - смертельное оружие, которое будет сильнее тебя, и, если ты посмеешь мешать ему - ты пожалеешь, это тот случай, когда ученик привзашел учителя, милый. Я тебя не боюсь, я на равных, мой друг, я тебе не собака и не дворник, мне плевать, что игра будет жизни терять - я в игре, но имею все коды.
2018-05-28 12:32:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1005
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1567