Приємний літній вітер, запах прекрасних петуній, спокійно-тривожна музика, дощ, який от-от познущається над маленькими метеликами, я та мої забиті надією зябра, які були пошкоджені часом. Забудь про тих, хто робить зло, забудь про день, який схожий на ніч, пам'ятай, нам не дозволяють плавати, та хто сказав, що нам потрібен дозвіл?

Скільки потрібно часу для того, щоб людина перестала почувати себе нікчемно, порозумівши цю проблему? Зрозуміло, проміжки часу, проходячи які вона буде змінюватися. Що б ви зробили в першу чергу, якби вирішили більше ніколи не почувати себе нікчемою? Ви б викинули всі речі, спогади з якими викликають фрустрацію, чи, може, розірвали б всі зв'язки з друзями та переїхали, аби почати все спочатку? Знаєте, мені здається, що ці варіанти занадто примітивно безпрогресивні. Це на рівні зі звичайним униканням проблем - нерозумно. Зрозумівши свою незначущість, прийміть її, дозвольте їй, саме їй, змінитися. Коли ви намагаєтесь досягнути вершин, які дозволять забути про минулу трагедію особистості, ви лише зафарбовуєте стіну, на яку кожного дня виливають відро води, в інший колір. Роблячи це, розумійте, що в один момент фарба змиється, а вам доведеться шукати іншу. Що ж робити? Все не так важко, як здається, потрібно лише робити те, що тобі подобається, вірніше, що ти вмієш особливо, і робити не тільки для себе, показувати світу. Кожен крок через незрозумілі речі дозволяє бачити реальні. Але, мені здається, що, коли розумієш те, що цей розвиток змінює тебе, твій світогляд, думки, стає трохи сумно. Часто згадуєш ту нікчему зі словами: "То було круто", але лише в деякій мірі ми сумуємо, ми б не повернулися туди на довгий час, сучасні думки не пустять. Коли розумієш, що прогрес - це про тебе -хочеться радіти, а потім усвідомлюєш, що і зараз ти нікчема, бо той, чи та - кращі. Так, вони більш успішні . Пройде час, ви будете важливішим за них, та невдовзі з'являться інші "кращі" - і все спочатку. Але ж це і є життя, якщо у вас є ідея розвиватися, при цьому не зачіпаючи предмет ваших амбіцій негативними втручаннями, то вітаю, ви гідні звання "людина" , гідні особливої історії. Не кожен вміє грати в цю гру, що зветься життя, а й є такі, що залишаються на одному рівні занадто довго, а потім стає пізно - game over. Отже, просто грайте, у вас є все, що потрібно, аби створювати легенди. Користуйтеся цим. Не забувайте, що почуватися нікчемою добре, адже є мотивація до метаморфоз цього відчуття. Створюйте світ навколо себе, робіть його таким прекрасним, щоб навіть метелики прагнули стати вами.