03.Liricamente - "Perdoem os erros, Reconheçam os acertos".

João Ninguém

Eu não sei mas sobre o que escolher, você reconheceu minhas dores com olhares de longe, julgamentos de perto te torna um ser perdido em seu consciente. Retomem os seus sentimentos, unam suas famílias faça a admiração se tornar independente da sua vida, respeito vire rotina,abraços verdadeiros fazem corações nunca apaixonados se apaixonarem, cérebros voltem para suas cabeças ainda somos humanos. O perdão e a superação do ser, O que faz o ser crescer, transcender em sua evolução de experiência. - Wanderson Miguel 12/09/18 12:25am

2018-09-12 03:26:34

Інші вірші поета

01.LiricaMente - Sumi (Explícito)+18 Vontades Perdido Talento

Інші поети

Итан Торкио

@dupochka

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1181

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

108

9642