11. - Sucesso e Dinheiro
João Ninguém
Corrupção passiva Clássicos não morrem Viram lendas, Roubamos quem mais trabalha para não ganhar nada, pegamos seu dinheiro e fingimos que não sabemos de nada, pedimos direitos que nos demos a nos mesmos, causas banais esquecemos das causas principais, sistema grego era bem mais real, do que essa ideia de democracia falsa que temos, vivemos em um mundo moderno no século vinte um, vejo homens de terno, mulheres de calça, a disputa não é mais por territórios nem por ouro e prata, e sim pela dominação das mentes em distâncias percorridas com apenas uma ligação, mesmo quando estamos perto, estamos longe se não dermos apoio a quem precisa é merece. - Wanderson Miguel 12/09/18 12:41pm
2018-09-14 02:50:25
1
0
Інші вірші поета
Rotina Familiar Liricamente Agressivo: Anjo Caído 2/9 Verdade pt3 Fim da Linha
Інші поети
Masha Debil
@Debilmasha
Raven_Hair
@Raven_Hair
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5088
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12716