Fé pt2
João Ninguém
- O que existe em mim? Eu sinto algo Ou tudo morreu por dentro de mim, Nas minhas esperanças que acabaram em ilusões perdidas, Me vejo sempre no deserto vendo um miragem e alguém de um casaco preto me aponta para o rio, de longe não dar para ouvir, mas se o que estar a dizer. - Senhor beba essa água. - Senhor beba essa água Pois ela irá te satisfazer. Ignoro, sigo meu caminho nas areias do deserto perdido, a noite e frio mas de dia e quente, Me diz qual o sentido pois a noite eu sinto calor e durante o dia eu sinto frio. Cruzei as fronteiras Mudei os sentidos Das palavras faladas Sua casa Minha boca seca A sua tão molhada, Vem compartilhar desses Lábios mares, com meu pequeno coração vazio. JN 11.08.18 8:41pm
2018-08-11 23:42:11
3
0
Інші вірші поета
NOTAS THE "IDEIAS CONSPIRATÓRIAS" PARTE #02 Aurora SINTONIA EM "IDÉIAS CONSPIRATÓRIAS" PARTE #05 A virada do ano
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5976
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2678