Mala Preta
O destino quis que eu fizesse a parte, qual seu valor? Em quem você acredita? Me diz, quem estava lá Me desculpa mas eu não te vi. Me desculpa você diz que tava lá mas não ouvi, qual seu valor, Em que você acredita? E essa luta aí e em nome de quem, da sua fé, seu valor em ser merecedor? Sustentar a dor com amor sem valor, suportar a perda de tempo. O destino quis que eu fizesse de mim esse ser infamê em seu nome invoco teu nome, só não leva tudo que tenho, sou um otário mesmo costumo me entrar por quem amo sem pensar em consequências. Tô nem ai pra advertências, Me ajuda, socorro e E ninguém se importa com você no final do dia. Não teria números para contar os que ainda ligam, então e isso me esquece o corpo existe enquanto o coração desaparece, daqui a alguns anos sei lá, apenas me esquece. E o que fica? Me diz como fica a nossa situação? Me da uma posição? Um cargo,um espaço ou uma chance,a memória e importante mas daqui a alguns anos você me esquece! WM 02.08.18
2018-08-02 23:32:34
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11501
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8351