Mala Preta
O destino quis que eu fizesse a parte, qual seu valor? Em quem você acredita? Me diz, quem estava lá Me desculpa mas eu não te vi. Me desculpa você diz que tava lá mas não ouvi, qual seu valor, Em que você acredita? E essa luta aí e em nome de quem, da sua fé, seu valor em ser merecedor? Sustentar a dor com amor sem valor, suportar a perda de tempo. O destino quis que eu fizesse de mim esse ser infamê em seu nome invoco teu nome, só não leva tudo que tenho, sou um otário mesmo costumo me entrar por quem amo sem pensar em consequências. Tô nem ai pra advertências, Me ajuda, socorro e E ninguém se importa com você no final do dia. Não teria números para contar os que ainda ligam, então e isso me esquece o corpo existe enquanto o coração desaparece, daqui a alguns anos sei lá, apenas me esquece. E o que fica? Me diz como fica a nossa situação? Me da uma posição? Um cargo,um espaço ou uma chance,a memória e importante mas daqui a alguns anos você me esquece! WM 02.08.18
2018-08-02 23:32:34
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2734
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12305