Mala Preta
O destino quis que eu fizesse a parte, qual seu valor? Em quem você acredita? Me diz, quem estava lá Me desculpa mas eu não te vi. Me desculpa você diz que tava lá mas não ouvi, qual seu valor, Em que você acredita? E essa luta aí e em nome de quem, da sua fé, seu valor em ser merecedor? Sustentar a dor com amor sem valor, suportar a perda de tempo. O destino quis que eu fizesse de mim esse ser infamê em seu nome invoco teu nome, só não leva tudo que tenho, sou um otário mesmo costumo me entrar por quem amo sem pensar em consequências. Tô nem ai pra advertências, Me ajuda, socorro e E ninguém se importa com você no final do dia. Não teria números para contar os que ainda ligam, então e isso me esquece o corpo existe enquanto o coração desaparece, daqui a alguns anos sei lá, apenas me esquece. E o que fica? Me diz como fica a nossa situação? Me da uma posição? Um cargo,um espaço ou uma chance,a memória e importante mas daqui a alguns anos você me esquece! WM 02.08.18
2018-08-02 23:32:34
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8954
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1372