Маленька піщинка, потрапивши до нутрощів надскладного механізму, в перспективі здатна повністю зруйнувати його, не лишивши жодного шансу на подальше відновлення.
Така вже могутня сила мистецтва …
( Джуніоре! )
Мистецтво - це завжди протистояння. Спротив. Бунт.
Бунт має сенс лише в тому випадку, коли бунтарям зрозуміло проти чого вони, власне, бунтують.
Бунт без сенсу - явище нежиттєздатне і безглузде як тріпак без статевого органу.
Бунтувати можна по-різному: писати геніальні полотна, а потім одного дня відрізати собі вухо; грати панк-рок і в 27 померти від передозування героїном; зняти культове кіно, в якому головні герої наполегливо товчуть одне одному єбальнікі, тим самим руйнуючи шаблони матеріального світу …
Джуніоре?!
… і навіть, якщо жоден з наведених вище варіантів вас не влаштовує - ви завжди маєте можливість оголосити голодування, чи вийти на одиночну демонстрацію в чудернацькому прикиді…
- ДЖУНІОРЕ! - з третьої спроби Жоржу, все ж, вдалось вирвати мене з потоку роздумів.
Отямившись, я одразу спіймав на собі невідривні погляди трьох пар очей: Жоржів, Єви і Роба Берковітз - головного редактора видавництва «Royal Books». Останній сидів за письмовим столом, гортаючи аркуші з роздрукованими нотатками «чтива»
- Ти тут? - провсяк випадок перепитав у мене Жорж, виконуючи тим самим фінальну «перевірку звʼязку».
- Тут - відповів я
- Чудово! - продовжив Жорж - ми тут трішки обговорюємо подальшу долю твого рукопису, то ж, якщо тобі не складно - будь з нами - це може бути цікаво
- Так, авжеж, перепрошую - я провів поглядом по кожному з присутніх в кабінеті
- Отже, я декілька разів перечитав твої нотатки, Джуніоре - почав виносити свій вердикт Роб - доволі непогано. Матеріал, звісно, «сирий», тут ще є над чим попрацювати, втім, потенціал є.
- Дякую - відповів я
- В тебе тут цікаві роздуми, текст читається доволі легко - хороший стиль, проте забагато мату, наркотиків та відвертих сцен. Це не зовсім відповідає нашим стандартам.
- Що Ви пропонуєте? - раптом запитав Жорж
- Декілька місяців тому ми підписали контракт з Сарою Гордон, її роман «Ціна кохання» - говорячи це, Роб передав Жоржу екземпляр книги - користується неабиякою популярністю серед наших читачів.
Слухаючи Роба, Жорж гортав сторінки «Ціни кохання», з таким виразом обличчя, ніби йому щойно насрали в долоню.
- Зараз Сара працює над наступною книгою. Я пропоную Вам з наданого матеріалу вибрати деякі епізоди і включити їх до нової публікації місіс Гордон в якості співавтора. Сумарно з вашого матеріалу це приблизно 15% тексту.
Після того як Роб завершив думку, в кабінеті запанувала тиша. Ніхто з присутніх ( окрім самого Роба, звісно ) не міг уявити цієї кульмінації в багатообіцяючій промові Роба.
- Чи вірно я Вас зрозумів містер Берковітз - порушив тишу Жорж - Ви пропонуєте розчленити культовий рукопис, забрати з нього смачненьке і заперти цей матеріал у гівняний бабський романчик?
- Культовий?! - обличчя Роба розлилося іронічною посмішкою - Що саме з цього Ви вважаєте «культовим», Жорже? Тут одна суцільна єбля, єбля і знову єбля. Алкоголь, єбля, речовини, єбля. Єбля, єбля, єбля. Можливо в вашому уявному світі це дійсно культово, а от в реальному - це неформат.
Певною мірою Роб, все ж, мав рацію - мату, єблі та наркоти в чтиві ніколи не бракувало.
Водночас це не мат просто заради мату, єбля заради єблі і наркота заради наркоти.
Обʼєктивно, рукопис не є завершеним - йому бракує висновків від пережитого героями досвіду. Усвідомлення ким вони були, ким стали, як це вплинуло на кожного, як змінило їх життя і яку ціну заплатив кожен з героїв.
Ідеї, що їх була спроба сформулювати в «чтиві» цілком здатні по новому відкрити читачу альтернативну систему цінностей, тим самим змінюючи Світ на краще … і йдеться аж ніяк не про вживання речовин, або ненормативну лексику, просто …
- Знаєш що, Робе, а йди ти нахуй зі своїм йобаним видавництвом - вкотре за останню годину перервав хід моїх думок Жорж, цього разу одягаючи пальто - якби до тебе прийшов Параджанов з щойнонадрукованим сценарієм «Тіней забутих предків» ти б напевне і йому б запропонував вибрати найкращі епізоди і вхуярити в якусь хєрню за пів ціни.
- Та ви, я бачу, взагалі єбанулись головою - порівнювати класику світового кіно з цією блідою недопародією на Поланіка - миттєво контратакував Жоржа Роб - забирайтесь нахуй з мого кабінету, уйобки!
Ми пройшли майже два квартали, коли Жорж збагнув, що перебуваючи у вирі емоцій, випадково прихопив з собою фоліант Сари Гордон «Ціна кохання».
- Блядь! Нахуя я це взяв? Треба лишити на якійсь лавці - злобно пробормотів Жорж
- Стривай, дай мені
Моє прохання було доволі неочікуваним для Жоржа
- Тримай. А тобі для чого?
- Прочитаю при нагоді. Щось мені підказує, що ти дарма назвав рукопис місіс Сари - гівняним бабським романчиком.