До кімнати увійшла інша Єва. Не та, яку я знав, якою вона була ще мить тому - вона була іншою.

- Алексе, привіт, як настрій?

- Привіт, Єво! Дякую, все чудово! Як ти?

    Їх розмова не мала нічого спільного з тим як спілкуються люди, що бачать одне одного вперше. Скоріше це нагодувало зустріч старих добрих приятелів, які давно одне одного не бачили.

- Джуде, ти ще довго стоятимеш в дверях? Йди до нас - з цими словами вона простягнула до мене руку і посміхнулась - Все гаразд?

- Так, звісно - відповів я, сідаючи поруч

- Хлопчики, як Вам ідея припудрити носики? - Єва розкрила долоню, в якому лежав пакетик з білим порошком

- Чудова ідея - підтримав пропозицію Алекс

- Ще б пак! - я і вже було хотів взяти у Єви зіпблок з наркотиками, проте в останню мить вона прибрала руку.

- Дозволь це зробити мені

- Будь ласка

     Я спостерігав за Євою. Як вона висипає білий порошок на рівну дзеркальну поверхню, як пластиковими картками розділяє то на рівні частини, малюючи три ідеальні лінії.

     Я не парився, ясна річ. Я ахуєть як нервував - мене ледь не тіліпало від хвилювання.

     Абсурдність ситуаціі збивала з пантелику, ніби скреготіння іржавим цвяхом по склу. Адже це я прагнув отримати досвід бі чжч. Я ініціатор цього вечора, я його створив і мені дискомфортно?

     Ахуєть! Якби існувала Нобелівська премія за далбаєбізм, гадаю, мені б не було рівних.

     Щільно притиснувши до ніздрі скручену трубочкою купюру, я щосили вдихнув розкреслений Євою амфетамін. Минуло не більше пʼяти секунд, перш ніж я відчув на язиці його мерзенний присмак.

- Зараз стане легше, - намагався заспокоювати себе я, але виходило так собі.

- Де у Вас тут туалет? - запитав Алекс, щойно бахнувши свою порцію «спідів».

- Другі двері, наліво від вхідних, - зорієнтувала його Єва, приймаючи «естафету»

- Дякую!

     Щойно Алекс залишив нас з Євою на одинці, вона швидко підійшла до мене

- Джуде, все гаразд?

- Так

- Ти впевнений? Ми можемо будь - якої миті все закінчити - тільки скажи.

- Все гаразд, Єво, правда. Просто трохи нервую.

- Знаю. Так буває завжди, коли буває вперше. Зараз мине.

- Гаразд

     Вона обійняла мене. Я відчув на шиї її поцілунок. Хвилювання пройшло, чи, можливо, це почав діяти амфетамін? Хуй його знає.

     Так, чи інакше я майже заспокоївся. Єва подала мені склянку ромом з колою

- За тебе, - запропонував я тост

- Ні! - заперечила вона - за нас!

До кімнати повернувся Алекс

- За що пʼєте?

- За чудовий вечір, - відповів я

- Підтримую!

Далі буде …