І знову загадки...
Божевільний
І знову загадки, і знову таємниці. Знову розказують казки, дивлячись у вічі. Нові-нові дні, новий-новий хліб. З'явились інші стежки, які ведуть у дім. Що треба берегти ніколи не вгадаєш. Тінь буде завжди позаду йти, її ніяк не заховаєш. Хто завтра впаде, а хто лише проснеться не написано ніде, ніде про це не йдеться. Як крутиться фортуна ніяк не збагну : чи то вліво, чи то вправо вже ну точно не скажу. І ніби хаос, і ніби спокій, і ніби брак, і ніби досить. Які ж цікаві кроки : "Так, цю траву ніхто не косить!".
2019-11-14 10:57:40
2
0
Інші вірші поета
Я одружився би на волі... Фільм Заради тебе Крутиться Земля...
Інші поети
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2805
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12382