Я одружився би на волі...
Я одружився би на волі, якби вона була людиною. Обіцяв би ніколи не покидать її красиву. Кожного дня були би квіти і слова "Ти неймовірна", бо в тобі найкращі є магніти до щастя, пригод, див моя вірна. З тобою я би точно не боявся, іти туди, де сонце не горить, бо певен, лиш би переконався, що світло можна скрізь найти. Розбиватись не будуть більше мрії : під хвилі змін не потраплять вони. Руйнуватись будуть тільки старі, брудні стіни, що так заважають всім іти. Без тебе, я знаю напевне, не прожив би я і дня. Не бачу сенсу. Навіщо жити треба, коли тебе поруч не видно, нема.
2019-09-11 04:36:12
4
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844