Блог
Всі
Нова книга
Новини
Почитавши книгу Агати Крісті зрозуміла - час написати свій детектив. У мене вже виникло кілька ідей😁. Востаннє я писала книгу в 2018. Думаю варто дати своїм творчим здібностям друге дихання😌
3
40
Думки вголос
4 місяці вже немає ніякого натхнення, вже якось й поетесою себе важко назвати. Стільки подій сталося, стільки втрат і все важче й важче щось писати. Хочеться просто спокою, поїхати на якесь море, послухати шум хвиль і забути про усі свої проблеми. А найбільше хочеться перемоги🇺🇦😔
2
86
Книги
Всі
Вірші
Всі
Три, нуль девʼять
Привіт, ти як? Ти ще не спиш?
Мені вже важко засинати.
Ти в мережí вже не сидиш,
А я не можу знову спати.
Привіт, і знову ти мовчиш.
Скажи хоч букву в діалозі.
О ні, ти знову міцно спиш,
А я валяюсь на підлозі.
В мені ні краплі алкоголю,
А просто важко на душі.
Я хочу сильно вже на волю
Не рахувати більше дні.
Годинник каже 3:09,
Та спати зовсім я не хочу.
Я хочу стерти собі пам’ять,
Бо я любила твої очі.
Якби ж я вміла все прощати,
Тебе ж нічого не хвилює.
Цю дівчинку ти кинув помирати,
Тепер у ній усе воює.
Вона любила тебе, дурню,
Та ти і це не цінував,
А потім повернешся знову,
Так, наче той конфлікт не існував.
Я за тобою так скучаю,
Ти певно вже забув моє ім’я.
Я сильно так тебе кохаю.
Я думала, що буде в нас сім’я.
Я мусила піти, бо знаю,
Що було б гірше потім з часом.
Тепер без тебе важко засинаю,
І уявляю знову разом.
Тебе я хочу обійняти.
А пам’ятаєш, як лежав
Ти, мов маленьке зайченятко
І майже на колінах засинав.
Ти гладив ніжно те моє волосся,
Якого більше вже немає.
Мені його підрізати прийшлося,
Бо спогад цей мене ламає.
А пам’ятаєш нас на дачі,
Як ми ховались від дощу?
Переживали всі невдачі,
Та не прожили ми грозу.
1
0
86
Не хочу
Я не хочу вагатися чи бути з тобою.
Я не хочу боятися знову піти.
Я не думаю серцем, а вже головою,
І я бачу у нас зовсім різні світи.
Я не хочу боятися твого відходу.
Я не хочу мовчати, коли мені важко.
Буває, не даєш ти мені аж проходу,
А буває інколи тяжко.
Я не хочу постійно себе заривати,
Бо ти точно не будеш копáти.
Я не хочу постійно в обличчя кричати,
А ти будеш мовчати.
Моя люба, вже досить мене убивати.
Наша дружба вже майже на дні.
Ти хотіла над мною лише тільки влади,
А отримаєш це лише тільки в сні.
Ти завжди розуміла де я навчаюсь,
І як вмію тепер я читати людей,
А тепер ти сама на це вже попалась,
Тож, тепер можеш йти геть.
Ти зі мною уже попрощалась,
Я не буду тебе вже тримати.
Ти була така мила спочатку,
А тепер тебе не упізнати.
2
1
222
Тату, зараз йде війна...
Тату, зараз йде війна.
Як добре, що цього ти вже не бачиш
І спокою на сході вже нема,
І люди за своїми плачуть.
О шостій ранку я почула вибух.
Бомбили, тату, аеропорт,
То наш Франківськ, мені як рідний,
І я відчула сильний дискомфорт.
Та у Франківську зараз спокій,
Ми засинаємо у ліжку,
А решта всі біжать в підвали й погріб,
Щоб пережити страшну нічку.
Мені так боляче дивитись,
Як інші, тату, помирають.
Вони кричали нам "здаватись",
А ми їх дружно слали на*уй.
А голими руками наші люди
Спиняють їхні всі гівняні танки.
Всю Україну зимний лютий
Так сильно зміг всіх об'єднати.
Ці всі московські паразити
Ще будуть довго відмиватись,
За те, що вбили наших діток
Вони будýть у пеклі всі каратись.
Тату, зараз йде війна.
У нас тут тихо, але так лячно.
Вночі гудить сирена голосна
Й не знати буде чи безпечно.
01.04.2022
6
0
282
